«ВІХИ ПАМ’ЯТІ СЕЛА ХАЩУВАТЕ»

Тривалість маршруту - 3 год.

Об’єкти показу:

1. Технічний знак «СУ-152» (самохідна установка - пам’ятник радянським артилеристам);

2. Залізнична станція Хащувате (на цьому місці розпочався запеклий бій  за визволення села від німецьких загарбників);

3. Братська могила радянських воїнів (поховано 137 воїнів і підпільників);

4. Братська могила розстріляних в роки Великої Вітчизняної війни жителів села Хащувате єврейської національності

(поховано близько 1000 чоловік);

5. Музей 5-ої гвардійської танкової армії;

6. Пам’ятний знак воїнам-односельчанам в с.Хащувате;

7.Переправа через річку Південний Буг («Старий міст»).

8. Пам’ятний знак воїнам-односельчанам в селі Бугове (поховано 14 воїнів).

Опис маршруту: розпочинаємо екскурсію з в’їзду в село Хащувате (зі сторони м.Ульяновка) 
відвідуванням пам’ятного знаку «СУ-152» - пам’ятника радянським артилеристам. 

Від місця розташування самохідної установки рухаємося до залізничної станції Хащувате, 
де 10 березня 1944 року розпочався запеклий бій за визволення села. Поступово екскурсія переходить до братської могили радянським воїнам,  які загинули під час визволення населенного пункту від німецько-фашистських загарбників. Відвідувачі побувають також біля братської могили розстріляним в роки Великої Вітчизняної війни жителям села Хащувате єврейської національності. Зворушливим і хвилюючим буде перегляд експозицій Народного музею 5-ої гвардійської танкової армії,  який розміщений в приміщенні місцевої школи. Звичайно, учасники екскурсії познайомляться і з пам’ятним знаком воїнам-односельчанам   в центрі села. Далі маршрут пролягає до річки Південний Буг, де в березні 1944 року  точились запеклі бої за переправу.  Кінцевою зупинкою огляду є пам’ятний знак воїнам-односельчанам в селі Бугове.

Коротка історична довідка про село Хащувате: Перша згадка про село Хащувате датується 1362 роком. Тут було збудовано фортецю для захисту від нападів турків і татар, називалась вона - Качучинка. Тоді поселення входило до складу Князівства Литовського. Під селом збереглись підземні тунелі того часу. Навіть існують такі перекази , що тунель пролягав аж до міста Умань,  по якому міг проїхати вершник на коні. За свою 650-річну історію існування село розбудовувалося, зазнало змін: в ХVст. стало містечком Хащувата; в роки польського панування було центром ключа; у 70-х роках ХІХ ст. Хащувате вже - волосний центр; у 1893 році  біля села було прокладено вузькоколійну залізницю; з 1923 по 1932 рік Хащувате - центр району. Великих втрат село зазнало в роки Великої Вітчизняної війни. У лютому 1942 року  фашистські прихвосні – поліцаї розстріляли 986 євреїв, серед яких - 376 дітей. З усіх населених пунктів району Хащувате найбільше зазнало бомбардувань фашистської авіації у березні 1944 року. Було зруйновано не тільки дерев’яний міст через Південний Буг, але й містечко, центральну частину села. Нині у Хащуватому проживає 2600 чоловік.

 

Технічний знак «СУ-152»
(самохідна установка - пам’ятник радянським артиллеристам)

ІСУ-152 - радянська важка самохідна арилерійська установка (СУ) періоду Великої Вітчизняної війни. Розроблена конструкторами бюро дослідницького заводу №100 в червні-жовтні 1943 року і прийнята на озброєння Радянської армії того ж року. Тоді почалося і серійне виробництво на челябінському Кіровському заводі (ЧКЗ) до 1946 року. Використовували ІСУ-152 для вогневої підтримки танків і піхоти, які йшли в наступ. Пам’ятник відкрито 15 червня 1988 року,  архітектор А.Губенко. Це - пам’ятник радянським артилеристам, які в боях за переправу показали мужність і героїзм. А особливо - командир батареї самохідок В.П.Толстих, його помічник з технічної частини Е.С.Акопян, командир самохідної установки Б.І.Янкилевич, механік - водій Сазикін.

Залізнична станція Хащувате 

         Гайворонський район визволяли  5 гвардійська Червонопрапорна танкова армія (командуючий - маршал бронетанкових військ П. О. Ротмістров) і 4 гвардійська армія (командуючий – генерал-лейтенант І.В. Галанін). 10 березня 1944 року розвідзагін М.О. Чернявського першим вийшов до річки, на південний схід від Гайворона. В місті були розташовані значні сили ворога. Добуті дані передали в розвідвідділ армії. А загін вирушив вздовж лівого берега до Хащуватого.     Чернявський згадує ніч і світанок на 11 березня. На правому березі Південного Бугу фашистські війська копали окопи, зміцнювали свою оборону, її займали нові частини. Загін розвідників зайняв позиції . У Хащувате направили дозор на чолі з гвардії старшим лейтенантом Поліжайкіним. Він мав розвідати підступи до переправи і оборону ворога. Поліжайкін доповів, що в Хащуватому сильний гарнізон, здатний відбивати атаки танків і піхоти. Німецькі частини переправляються через міст, приводяться у порядок і займають оборону в траншеях. На правому березі - два вкопані танки й артилерійська батарея. З повітря переправу прикривають добре замасковані зенітні гармати. Дані, здобуті розвідниками Поліжайкіна, були передані в розвідвідділ армії. А в цей час на північній околиці Хащуватого розгорався бій: в село увірвався танковий взвод молодшого лейтенанта Віктора Івановича Пономаренка із 170-ої   Кіровоградської танкової бригади. Німці гадали, що зупинять наші війська на Південному Бузі. Мости на великому території фронту через річку були підірваними.  Залишився міст у Хащуватому. Командир 170 танкової бригади підполковник М.П. Чуніхін поставив завдання  командиру танкового взводу В.І. Пономаренку: трьома танками прорватися в село і, не ув’язуючись в бої з ворожими військами, що відходили до Бугу, захопити міст. На танки посадили великий десант на чолі з сержантом В. Басуковим. 11 березня 1944 року танкісти на великій швидкості перехопили шлях на Хащувате, знищили три автомашини з німцями, а на станції Хащувате - більше десятка фашистів. Взяли в полон одного німця й двох власовців. Більше 20 німців втекли до села. На околиці Хащуватого наші воїни знищили ще кілька ворожих солдат, поліцая. У нього забрали пістолет і списки жителів, намічених до вигнання в Німеччину. Черговий залізничної станції Хащувате доповів, що з Гайворона виходить військовий ешелон. Поїзд ішов з двома паровозами. За ним- п’ять напіввагонів, навантажених, як потім виявилось, борошном, крупою й іншими продуктами. На мішках сиділи німці зі зброєю, в касках, чорних мундирах військ СС. Підпустивши ешелон на 150 метрів, танкісти розстріляли паровоз. Ешелон зупинився, пар з котла розбитого паровоза закрив видимість, що допомогло багатьом фашистам втекти в село. Як стало відомо пізніше, в ешелоні їхало понад 350 фашистів з охоронної дивізії СС. Вцілілі німці посилили гарнізон Хащуватого.

Братська могила радянських воїнів

      З усіх населених пунктів Гайворонського району, Хащувате найбільше зазнало бомбардувань фашиської авіації у березні 1944 року. Було зруйновано не тільки дерев’яний міст через Південний Буг, але й містечко, центральну частину села. В важких боях за визволення села гинули і бійці  наступаючих радянських частин, і мирні жителі. Навічно залишилися лежати в Хащуватській землі 137 визволителів, які поховані в трьох могилах. Памятник було встановлено в 1953 році.        Неподалік, на сільському цвинтарі, є могила невідомому танкісту який згорів у бойовій машині на околиці села. Його було поховано 16 березня Тригубчак Анастасією та її двома подругами.

Братська могила розстріляних в роки Великої Вітчизняної війни жителів села Хащувате єврейської національності

16 лютого 1942 року   зібрані німецькою комендатурою поліцаї з ближніх сіл оточили містечко і стали вигонити людей з  домівок. Їх гнали в кінотеатр. Близько тисячі людей було закрито в холодному і темному приміщенні. Люди не розуміли,  чого від них хочуть, що з ними буде, чого їм чекати? З кінотеатру людей стали забирати партіями по 20 чоловік. Спочатку - стариків і підлітків. Два десятки п’яних поліцаїв, озброєних німецькими автоматами, гнали їх до глиняного кар’єру, де були вириті великі ями, і розстріляли.  Крики і стогін дорослих, плач і зойк дітей, глухі постріли і окрики садистів було чути над селом. Розправившись з одними, вбивці збирали їх одежу і поспішали за новою партією смертників. Жорстокості поліцаїв не було меж. Особливо скаженіли під час розправи над жінками. Останні відмовлялися роздягатися, кричали. У відповідь лунали автоматні черги. Тих, хто ховався від смерті, чекала ще гірша участь. Як дикі звірі, шугали по закутках поліцаї, вишукуючи здобич, і убивали шматком заліза. Так по звірячому було вбито 56 чоловік. Розстріли продовжувалися декілька днів, і 20 лютого все було закінчено. В с. Хащувате розстріляли більше 1000 громадян єврейської національності, серед них - 376 дітей. Всі ями і  площа біля них були залиті кров’ю. Будинки євреїв - пограбовано. Так було знищено єврейське містечко, яке проіснувало декілька століть.

Музей 5-ої гвардійської танкової армії

Експозиція музею віддзеркалює стійкість і героїзм в роки Великої Вітчизняної війни бійців 5ї 
гвардійської танкової армії, 
які звільняли Гайворонщину. Створенню музею передувала велика науковопізнавальна і 
збиральницька робота на чолі з учителем історії Леонідом Ізраїловичем Солгутовським. Гордістю села є 
народний музей 5ї танкової армії. Нині музей розташований у приміщенні Хащуватської ЗШ І ІІІ ступенів. 
Музей 5ї гвардійської танкової армії був заснований 06 травня 1975 року.  Йому присвоєно звання 
«Народний музей». 
У його фонді налічується 3591 експонат, з них 2700 в оригіналах. 

Нині музей став центром військовопатріотичного виховання в районі. Тут відбуваються зустрічі з ветеранами війни, уроки мужності, бесіди та ін. Проводять тут уроки вчителі історії, літератури, початкових класів.

   

 

 

 

 

 

 

Пам’ятний знак воїнам-односельчанам в с.Хащувате

Пам’ятний знак воїнам – односельчанам, які загинули на полях битв Великої Вітчизняної війни, було встановлено в 1978 році (архітектор - В. Візнюк). Побудований з метою увічнити в віках пам’ять про загиблих односельчан, віддати данину їхньому подвигу. Встановлення пам’ятника приурочене 35-ій річниці (1979 рік) з дня визволення села Хащуватого від німецько-фашистських загарбників. На чорному граніті викарбувано імена 490 чоловік. У 2005 році, до Дня Перемоги – 9 травня, було встановлено ще одну меморіальну плиту, де викарбувано імена 115 жителів села, які пропали безвісти в роки війни. Сьогодні, повертаючись до тих далеких подій, ми не маємо права забувати бодай епізоду; не маємо права залишити поза увагою жодного документа чи фактичного матеріалу.

Переправа через річку Південний Буг («Старий міст»)

Вранці, 12 березня, до наступаючих прибуло поповнення – батарея САУ – 85 з 1438 самоходного артилерійського полку, близько двох рот з мотострілкового батальйону їхньої ж 170 танкової бригади, сапери, розвідники на чолі з капітанами - О.О.Калугіним і П.М. Масковчинком. Незабаром налетіли «Ю–87», весь день бомбили і обстрілювали бригаду з гармат і кулеметів, змінюючи один одного. Танкісти  перейшли в наступ. Але ворожа артилерія відкрила сильний вогонь з правого берега, і танки змушені були відійти назад. Полоненні показали, що міст через Буг замінований, а сапери ще підносили вибухівку, посилюючи заряди. Міст мав бути висадженим у повітря тоді, коли на ньому  скупчаться радянські танки і піхота.  Його залишили  неушкодженим, допоки по ньому не переправляться   відступаючі німецькі  частини. За наказом командира бригади Чуніхіна М.П. танки і самохідки ламаючи опір ворога, поступово просувались до села і далі - його вулицями.  Автоматники наблизилися до моста на 150 метрів, але впритул, через сильний вогонь, не змогли підійти. Танкам було іще скрутніше. Єдина дорога,  що вела до моста, не дозволяла маневрувати. Танки змушені були підставляти під вогонь свою борти, чим німці скористались і підбили дві наших машини. То були танки лейтенанта Савко і молодшого лейтенанта Чертова. Чертков зняв з танка кулемет і разом з своїм екіпажем продовжував атаку в рядах автоматників, але геройськи загинув. Всього німці в селі вивели з ладу чотири  танки. Радянським же саперам  - лейтенанту А.В. Гольцеву, старшому сержанту А.П. Якуніну, молодшому сержанту Х.Х.Хасанову, Н.Д.Кальмусу пізно ввечері вдалося розмінували міст, звільнивши  оперативний простір для наступаючих за ними танкістів. Вдосвіта по ньому переправився танк молодшого лейтенанта В.І. Пономаренка. В цей  час танк комбата Окуневського вів прицільний вогонь  по ворогові. Через міст безкінечним потоком пішли танки, самохідки, автоматники. Зав’язався важкий бій вже на правому березі річки Південний Буг. Близько 9 години ранку 13-го березня налетіли ворожі бомбардувальники. Спочатку вони кинулись згори, ніби шуліки, на наших воїнів  на правому березі, а потім - на лівому – на резерви, що підходили. Міст не чіпали, мабуть, він їм  був потрібен. Пікірували «юнкерси», «фоке-вульфи», «месери».  Падали бомби і на міст. Одна з них вибила цілий прогін. Рух через міст припинився.  Зенітні батареї, що підійшли, не давали ворогу вести прицільне бомбардування. Жорстокі бої йшли  в Хащуватому. 13 березня 1944 року село було визволене від німецько-фашистських окупантів.15 березня міст -  відбудовано. Хоча німецька авіація і в наступні дні бомбила переправу, стримати рух наших військ не могла. 

Пам’ятний знак воїнам-односельчанам в селі Бугове. Поховано 14 воїнів.

Братська могила радянських воїнів в селі Бугове

Братська могила радянських воїнів в с. Хащувате

Пам’ятний знак воїнам - односельчанам

Гранітна стела з іменами односельчан, які не повернулися з війни




Гід-екскурсовод 
Білоус Людмила Петрівна
тел. +380 96 953 07 62