Гайворон – місто залізничників.
У 1890 році на замовлення Товариства власників цукрових заводів розпочалося будівництво вузькоколійної залізниці від Рудниці до Підгородньої та від Вінниці до Гайворона.
За генеральним планом будівництва, залізничний вузол мав бути у Хащуватому, яке було волосним центром. Але волосне начальство, лихварі та підприємці добилися, щоб залізничний вузол перенесли на околицю Струнькова і Ташлика. І в 1897 році було споруджено залізничну станцію, яку назвали Гайворон. Активно зводились цехи паровозоремонтних майстерень.
У 1935-1938 роках проведено реконструкцію залізничних майстерень, на базі яких утворюється Гайворонський паровозоремонтний завод (ГПРЗ). Підприємство проводило капітальний ремонт вузькоколійних локомотивів, які надходили з різних куточків колишнього Радянського Союзу.
Станція Гайворон стає важливим залізничним центром. На залізничників було покладено завдання забезпечувати роботу цукрових заводів. Вузькоколійка простягалася від Гайворона до Вінниці, Хмільника, Бердичева, Первомайська і Рудниці. До складу Гайворонського залізничного вузла входили: паровозне депо, дистанція колії, зв’язку, залізничні ремонтні майстерні.
Поява цієї мережі вузькоколійок, які мали назву «Південні під'їзні шляхи», пов'язана з приватною акціонерною компанією «Перше товариство під'їзних залізничних шляхів в Росії». Цю організацію, в самому початку 1890-х років, заснували інженери шляхів сполучення Болеслав-Лаврентій Яловецький і Федір Єнакієв, які паралельно розробили і технічні умови на будівництво вузькоколійних (ширина колії
Статут «Першого товариства під'їзних залізничних колій» був затверджений імператором Олександром ІІІ 26 березня (7 квітня) 1892 року. Із січня 1893 року і практично до самої своєї смерті в 1918 році Болеслав Яловецький очолював «Перше суспільство під'їзних залізничних колій». За цей час його капітал зріс з 2 мільйонів рублів до 27 мільйонів рублів. Загальна довжина мережі залізниць (як вузької, так і широкої колії), яка перебувала у власності і експлуатації Товариства, на кінець 1914 року становила 1184 верст. З них більша частина - 581 верста була побудована в Україні.
Федір Єнакієв народився 11 (23) січня 1852 в Херсонській губернії. Закінчив Інститут інженерів шляхів сполучення. Починав трудову діяльність на Миколаївській залізниці (Санкт-Петербург - Москва), потім працював у Правлінні Товариства Балтійської залізниці.
Болеслав Яловецький і Федір Єнакієв, як засновники, увійшли до складу Правління Товариства, а після 20 лютого (5 березня) 1893 року обіймали посади директорів Товариства.
Будівництво вузькоколійної залізниці від станції Рудниця до станції Ольвіополь (нині - Первомайськ) почалося в другій половині 1890-х років. В якості головної вузловій станції було обрано містечко Гайворон, яке на той момент належало до Подільської губернії (зараз - Кіровоградська область, до 1954 року - Одеська). Обидва кінцевих пункта вузькоколійки були станціями двох магістральних напрямів Бірзула (Подільськ) - Жмеринка і Бірзула - Єлисаветград (Кропивницький). Від станції Рудниця вузькоколійка проходила на схід через Щербаківку, Дохно, і Бершадь до Гайворона, а від нього - йшла на південний схід через Таужну, Грушку, Голованівськ, Єміловку до Підгородньої, а від Підгородньої до Ольвіополя вона йшла практично паралельно лінії широкої колії. Вся дорога від Рудниці до Ольвіополя довжиною в 183 версти і 447 сажнів була введена в експлуатацію в серпні 1899 року.
Паралельно з будівництвом вузькоколійної залізниці в Гайвороні будували паровозне депо та залізничні майстерні. Ці майстерні з часом перетворилися в Гайворонський тепловозоремонтний завод, який спочатку спеціалізувався на ремонті тепловозів вузької колії, а потім освоїв і ремонт тепловозів широкої колії (після того, як в Гайворон прийшла широка колія). Будували майстерні працівники будівельної артілі з села Пилипонівка, яке нині є частиною Бершаді.
Спочатку в Гайворонських паровозоремонтних майстернях були встановлені колісний, свердлильний, стругальний та токарний верстати, а також прес. Всі вони приводилися в дію паровою машиною, тому що електростанції на той момент в Гайвороні не було.
Рух на всіх чотирьох ділянках від Бердичева до Гайворона було відкрито в липні 1900 року. Ще одну ділянку від станції Дохно до Чичельника довжиною в 11 верст і 243 сажні був відкритий в червні 1901 року. Також до Південих під'їзних шляхів примикали приватні вузькоколійні гілки.
Станом на 1914 рік загальна довжина вузькоколійних Південних під'їзних шляхів становила 581 версту і 238 сажнів, тобто 620,3 кілометрів. З цієї мережі курсували не тільки товарні, а й товарно-пасажирські та пасажирські поїзди. Швидкість їх руху, правда, була невисокою.
До 1910 року мережа Південних під'їзних шляхів обслуговувала 67 паровозів, 135 пасажирських, 25 багажних і 1364 товарних вагона. Мережа Південних під'їзних шляхів будувалася досить капітально. Для заправки паровозів водою на станціях були збудовані водокачки.
Станом на 1936 рік діяли наступні вузькоколійні гілки Південно-Західної залізниці: Бердичів - Холоневська (
У 1940 році Гайворонська вузькоколійна мережа була переведена зі складу Південно-Західної залізниці до складу Вінницької залізниці. Однак, Вінницька залізниця проіснувала недовго і після Другої Світової війни відійшла до Одеської залізниці, в складі якої було сформовано Гайворонське відділення Одеської залізниці, яке проіснувало приблизно до 1993 року.
В 80-х роках 20 століття локомотивних бригад в локомотивному депо було близько 75, тобто близько 150 машиністів з помічниками. Слюсарі та ремонтники налічували близько 600 чоловік, а кожен з 5 інших структурних підрозділів залізниці(ЕЧ, ШЧ, ПЧ, ВЧД, НГЧ) налічував не менше 200-300 працівників в зазначений період.
Нині в локомотивному депо працює 78 чоловік. З рухомого складу залишилось 4 одиниці вузькоколійних тепловозів ТУ-2, 6 ширококолійних ЧМЕ3Т і раритетний паротяг ГР-280. Станція має статус зворотної. Гайворонська залізниця відома далеко за межами України. Гайворонську залізницю обрали і кінематографісти, як місце зйомок історичних фільмів.
Гордістю Гайворонської вузькоколійки є раритетний діючий паровоз ГР-280, напевно, чи не єдиний в Україні. ГР-280 - один з 417 паротягів випущених з 1948 року до 1956 років на заводі в Бабельсбергу в передмісті Берліна. Широкого застосування локомотиви мали в лісозаготівельній та цукровій галузях. ГР-280 був випущений 1950-го року, працював в Гайвороні з 1953 до 1972 років. З 1972 до 1994 року перебував на станції Новополтавка, Миколаївської обл. 1994 року повернувся до Гайворона. В Україні нині діючими є тільки 2 локомотиви з серії, ще 2 збереглися у вигляді паровозів-пам'ятників. Загалом в світі залишилося близько 10 одиниць з серії.
Вузькоколійка – це тепер рідкісне явище, майже екзотика. Підтвердження цьому – туристи з Німеччини, Італії, Голландії, Греції, які щороку подорожують цими місцями. До паровоза, що працює на вугіллі, чіпляють кілька вагонів і іноземці неквапливо їдуть вузькоколійкою. Їм це дуже цікаво, вони фотографують цю диковинку, знайомляться з подолянами, місцевими краєвидами. Для місцевих мешканців тут нічого дивного нема. Для багатьох з них, як зазначалось, це просто «дорога життя».
Ще одним цікавим раритетним технічним засобом може пишатись Гайворонська вузькоколійка – це мотодрезина з кузовом ЗІМ (ГАЗ-12). Гайворон неодноразово відвідували закордонні делегації, які здійснювали подорожі на раритетному паровозі ГР-280 від станції Гайворон до станцій Голованівськ і Рудниця. Постійну зацікавленість до Гайворонської вузькоколійки проявляють туроператори з усіх куточків України.
Завдяки залізниці Гайворон потрапив в поле зору кінематографістів. 2005-го року кіностудія ім. О.Довженка знімала 12-серійний фільм Миколи Каптана «9 життів Нестора Махно» використовуючи в зйомках раритетний паротяг ГР-280 та локації Гайворонщини. 2009 року проводились зйомки телестрічок Валерія Шалиги «1941», «1942».
2010 року проходили зйомки телевізійного серіалу режисера Сергія Гінзбурга «Як це було в Одесі, або життя і пригоди Мішки Япончика», 2012 року Гайворон - одна з локацій зйомок фільму-претендента на «Оскар», режисури Олеся Савіна - «Поводир».
Сьогодні Гайворонська вузькоколійка – одна з перспективних туристичних атракцій.
Посилання на чат-бот - https://t.me/hai_chat_bot?start=ZGw6OTIzOTc
