Гайворонська "Намистинка" засяяла в Києві

   Уже в двадцять дев’ятий раз Всеукраїнський Фестиваль-Конкурс Мистецтв «Джерело надій» збирає солістів-вокалістів, музикантів, хореографічні ансамблі, вокальні, музичні, фольклорні та театральні колективи, учасників декоративно-прикладного мистецтва та інших молодих артистів і митців. Відбувся він 26 березня в Будинку культури та мистецтв Університету імені Бориса Грінченка.

   І, мабуть, вперше за історію фестивалю участь в ньому взяли юні танцюристи з Гайворона – танцювальний колектив «Намистинка», з яким дуже натхненно працює керівник Тетяна Нашемпа. І наші дітки не просто виступили, а й… Проте ні. Про все по-порядку.

   Тетяна Петрівна Нашемпа працює музичним керівником в Гайворонському ДНЗ «Дзвіночок». Паралельно, уже впродовж чотирьох років, навчає сучасній естрадній хореографії своїх «намистинок». Танець вважає захопленням в житті, хобі. Віддає йому чимало сил та часу. З дітьми працює кілька разів на тиждень. Розповідає, що в різних вікових групах їх займається близько сорока. В переважній більшості це дівчатка. Хлопчики якщо й приходять в молодших групах, то з часом, під впливом друзів, віддають перевагу футболу, баскетболу чи іншим видам спорту. Мовляв танці це не для хлопців. І дарма, що батьки не наполягають, щоб їх діти займались танцями. Це мистецтво дуже розвиває дітей, виховує.

   Керівник розповіла що передісторією участі  «Намистинки» у фестивалі «Джерело надій»  стала участь в іншому – «Квітнева феєрія», що відбувся минулого року в м. Умань, Черкаської області.

– Після досить вдалого виступу тут колективу почали надходити запрошення на участь в конкурсах і «фестах» з різних міст України. Так нещодавно були запрошення зі Львова, Шацька. Але це дуже далеко і дорого. Тож готувались до чергової «Квітневої феєрії» в Умані. Але нещодавно на електронну адресу «Намистинки» прийшло запрошення на участь в фестивалі «Джерело надій» в м. Київ. – говорить Тетяна.

- На зборах з батьками вихованців було прийнято рішення подати заявку на участь. Київ не так далеко і фестиваль престижний. Але все ж потрібно було шукати кошти на поїздку. Сама особисто зверталась до підприємців, керівників різних підприємств, скрізь обіцяли і ніхто не допоміг. Час ішов і не отримуючи підтримки опускались руки. Але за сприяння і підтримки очільника міської ради і громади Гайворона Романа Волуйка нам вдалось здійснити омріяну поїздку.

   До фестивалю ми підготовили танець «Поварята», який тільки недавно увійшов у нашу програму. Гайворонці могли його бачити на святі «Зустрічі весни», що відбулось нещодавно. І нам здалось, що він вартий того, щоб претендувати на високі місця. Перед самою поїздкою діти готувались щодня, максимально викладаючись на репетиціях, – зазнячає Т. Нашемпа.

   І от вночі 26 березня ми вирушили до Києва. На нас чекав великий і красивий Будинок культури університету ім. Б. Грінченка. Цього разу участь в конкурсі взяло 76 учасників різних напрямків мистецтв з усієї України. Нас дуже гостинно зустріли. Організатори фестивалю потурбувались про те, щоб усе було продумано і максимально зручно. Люди дуже привітні і відповідальні, готові допомогти в будь-якій ситуації. І це приємно вражало. – говорить Тетяна Петрівна. – Дуже допомагали батьки дітей, які нас супроводжували. Вони просто молодці і я щиро вдячна їм за підтримку. Саме вони займались костюмами, їх прасуванням, переодяганням дітей, доглядом за ними, харчуванням, іншими організаційними моментами поки я вирішувала концертні питання.

   Оскільки наші танцівниці переважно віком до десяти років, ми просили організаторів, щоб наш виступ був у першій, максимум – другій десятці. Справившись з хвилюванням наші юні артисти хореографії видали гарний танець, який похвалило  почесне журі, відзначивши і сам танець і костюми, і музичне оформлення. Але це були тільки попередні оцінки і до  кінця фестивалю було більше п’ятдесяти номерів. Тож ще трохи подивившись і послухавши інших учасників концерту ми з дітьми та батьками вирушили на прогулянку по Києву. Малеча розважались на різних атракціонах, катались на катку, «куштували» столичних розваг і цікавинок.

   Повернулись в концертний зал лише на нагородження учасників. Усі були в передчутті чогось бажаного і невідомого. Напруження в серцях зростало з кожною нагородою. Але нас не називали. Подумки розуміли, що навряд чи вдасться отак, як кажуть,  «з місця і в кар’єр» але сподівались на диво. Чим ближче ми були до останньої номінації, тим більше було напруження. І тут ведучі оголошують, що в номінації «Хореографічне мистецтво» серед змішаних груп перше місце виборює колектив «Намистинка» з міста Гайворон, Кіровоградської області!!! В першу мить ми не вірили почутому, але усвідомивши це, радість і щастя переповнювали нас і били фонтаном. Діти обіймались, стрибали, сміялись, плакали. Та що тут казати, усі ми почувалися на сьомому небі від щастя. Отримати кубок на такому престижному, великому конкурсі-фестивалі - це неймовірний успіх, про який ми тільки мріяли. Своєю творчістю, своїми талантами наші діти прославили рідне місто на всю Україну. І після цього люди, коли чутимуть про місто Гайворон – не питатимуть: «А де це?» – з усмішкою говорить Тетяна.

   Уже після закриття фестивалю, пізно ввечері з дітьми і батьками, смакуючи солодкі нотки перемоги і з цілою низкою неповторних емоцій і вражень, стомлені і щасливі ми повертались додому. Окрилені таким успіхом діти були готові хоч наступного дня іти на репетицію і готуватись до чергового конкурсу. Але попри весь їхній ентузіазм, я розуміла, що дітям потрібно трішки відпочити, тим паче, що в школах теж канікули.

   Проте уже з наступного тижня ми відновимо заняття і всі «намистинки» готуватимуться до «Квітневої феєрії», що проходитиме в м. Умань. Сподіваюсь, що спільно з батьками дітей ми знайдемо можливість взяти участь і в цьому хореографічному форумі. Щодо батьків, то хочу додати, що завдяки їм, ми презентували музею фестивалю-конкурсу «Джерело надій» подарунок, який нагадуватиме про перемогу юних танцівників з м. Гайворон. Це фігура балерини в танці, вкрита золотою фарбою з назвою колективу та іменем нашого міста.

   Участь у такому серйозному фестивалі, окрім того, що це шанс показати і перевірити на що здатен, так це і нагода навчитись чогось нового, поспілкуватись з колегами, зрозуміти над чим потрібно працювати надалі, – зазначеє пані Тетяна.

   Для такого молодого колективу як «Намистинка» перемога у всеукраїнському фестивалі – це справді величезне досягнення. І рівень фестивалю та кількість учасників, говорить про те, що це не випадковість. А результат наполегливої і самовідданої праці керівника-педагога і її учнів. І виходячи з цього ми можемо говорити, що в нас є талановиті митці, які разом зі своїми учнями здатні досягти висот. І не важливо чи це танці, музика, образотворче мистецтво чи це спорт.  У нашому місті є люди здатні прививати нашим дітям високі культурні цінності, виховувати в них високі ідеали з яким діти підуть у світ. Керуючись цими цінностями та ідеалами вони будуватимуть нову, таку омріяну нами країну, але їм і їхнім вчителям потрібна підтримка. Насамперед підтримка влади, яка часто забуває, що культура – це один з найголовніших напрямків розвитку суспільства, а не один з останніх. Їм потрібна підтримка громадськості,  наша підтримка. Лише разом ми зможемо досягти високої мети.

Олександр ГОРОБЕЦЬ.

На знімках: танцювальний колектив «Намистинка» під час нагородження та зі своїм керівником Тетяною Нашемпою.