ГРИНЮК СЕРГІЙ ПЕТРОВИЧ
Сергій народився 25 травня 1982 року в Гайвороні. Саме тут зробив свої перші кроки, в 1989 році пішов у перший клас місцевої школи №1. Згодом, в 1997 році, продовжив навчання в Ульянівському ПТУ, здобув фах столяра, а після — розпочав трудовий шлях у Територіальному центрі, де лагодив взуття. У 2005-му відкрив власну справу —майстерню, де його золоті руки шили та ремонтували взуття.
У 2009 році Сергій одружився, став батьком двох дітей — доньки та сина. Сергій захоплювався спортом — любив бокс, легку атлетику, завжди був у русі, у дії. Жив повноцінно, щиро, по-справжньому.
А потім — війна. Коли Україна покликала — він не вагаючись зробив свій вибір. 13 грудня 2024 року Сергій підписав контракт із 3-ю штурмовою бригадою. Ніс службу на Харківському напрямку. У квітні–травні 2025 проходив навчання на бойового медика, щоб рятувати побратимів. 4 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новий Мир Ізюмського району Харківщини, кулеметник 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 4 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) З-ї окремої штурмової бригади Сергій Гринюк загинув. Загинув як Герой. Як захисник. Як людина, яка мала велике серце та світлу душу.
Він був працьовитим до самого кінця. Справжній чоловік: менше слів, більше справ. У нього були золоті руки. Він працював, як ніби завтра не настане — і вмів відпочивати, коли з’являлася хвилина спокою. У нього було багато друзів — бо він був світлий, надійний, справжній. Іноді — запальний, але швидко відходив. Серце в нього було велике. Живий, відкритий, щирий. І я завжди пам’ятатиму його слова: «Що б не сталося — знай: я ні про що не шкодую. Я сам зробив цей вибір», - згадує його брат.
