ЗАПОРОЖЧУК ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ
Ігор Миколайович народився 8 березня 1972 року в місті Гайворон. З 1980 по 1989 рік навчався у місцевій школі №1. З дитинства вирізнявся любов’ю до музики та футболу.
Після школи вступив до Кіровоградського кооперативного технікуму (1989–1990), де здобував фах за спеціальністю «Заготівля». Згодом продовжив освіту заочно в Олександрійському технікумі за спеціальністю "Юрист".
З 1990 по 1992 рік проходив строкову службу, а далі — пішов шляхом батька, розпочавши роботу в Гайворонському відділі внутрішніх справ. Цій справі він віддав 20 років життя. У 2012 році вийшов на пенсію, та спокійне життя тривало недовго.
У 2015 році, коли на сході країни палала війна, Ігор добровольцем став на захист рідної землі. Він неодноразово підписував контракти і продовжував службу, бо не міг залишатися осторонь, коли Україна потребувала мужніх синів. З 2018 по 2024 рік ніс службу у Президентському полку.
Брав участь у бойових діях на Донецькому, Маріупольському напрямках під час АТО, обороняв Київ у перші дні повномасштабного вторгнення, потім воював на Сумщині та Харківщині. У 2022 році на Харківському напрямку отримав осколкове поранення. Під час лікування, в 2023 році, з’ясувалося, що війна залишила ще одну невидиму рану — хворобу, з якою він боровся до останнього дня…
Він перемагав у важких боях, долав найстрашніші випробування війни, але хвороба виявилася сильнішою... 28 травня 2025 року його серце перестало битися.
Ігор Миколайович був прикладом справжньої сили, мужності та самовідданості. За своє життя отримав численні нагороди: «20 років сумлінної служби», «За жертву крові в боях за волю України», «Ветеран військової служби», «Учасник АТО», «Ветеран війни», «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.
