БЛОХІН ВЛАДИСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Владислав народився 18 липня 1996 року в місті Гайворон. Пішов до першого класу місцевої ЗОШ №3 у 2003 році. Після дев’яти класів шкільного життя, сповненого дитячих мрій і юнацьких сподівань, вступив до Гайворонського професійного аграрного ліцею, де з 2012 по 2015 рік здобував фах маляра-штукатура. Працював на різних роботах, не цурався жодної справи, завжди був готовий підставити плече та допомогти ближньому.

У 2016 році став до лав захисників України, проходив службу в зоні АТО, віддано виконував бойові завдання до жовтня 2019 року. Його рішучість, мужність та витримка виявилися незламними навіть у найскладніші часи.

Травень 2018 року подарував йому зустріч із майбутньою дружиною Юлією. У 2020 році народився син, а в 2022 – донечка. Владислав був уважним батьком, добрим чоловіком і другом. Попри складні життєві обставини, він завжди знаходив час для родини, дарував тепло, підтримку й турботу своїм найріднішим.

У листопаді 2023 року Владислав був мобілізований. Після проходження підготовки у Вінниці та Житомирі, його направили на передову. Він служив у найгарячіших точках – зокрема, у Краматорську та на Курському напрямку. Обіймав відповідальну посаду головного сержанта взводу керованого мінування роти БпАК у складі військової частини А5013. Його хоробрість, вміння приймати рішення та відданість товаришам по службі стали прикладом для багатьох.

У березні 2024 року Владислав і Юлія офіційно стали чоловіком і дружиною. Попри складні обставини війни, доводячи, що любов і підтримка залишаються найважливішими цінностями навіть у найтемніші часи.

29 квітня 2025 року життя Владислава трагічно обірвалося у місці тимчасової дислокації – у населеному пункті Киричкове, Синельниківського району, Дніпропетровської області.