ГОРЯЧКІВСЬКИЙ ГЕННАДІЙ ГРИГОРОВИЧ
Народився Геннадій 13 лютого 1984 року в Гайвороні. З дитинства вирізнявся світлим і добрим серцем. У 1991 році пішов до місцевої школи №5, де навчався до восьмого класу, а далі продовжив своє навчання в Таужненській школі. Після закінчення 9-го класу переїхав до Києва. Там, працюючи продавцем кави, зустрів своє кохання – Алевтину. Це була любов, що спалахнула з першого погляду й залишалася непохитною. Невдовзі вони одружилися, і на світ з’явилася їхня донька Христина, яка стала сенсом його життя. Геннадій віддавав їй все своє серце, виховуючи з неймовірною ніжністю та любов'ю. Паралельно вони разом із дружиною розвивали власну справу, будуючи автомийку. Особливе місце в його житті посідали дядько Петро і тітка Ніна – вони стали його підтримкою, розрадою, мудрими порадниками, що завжди поруч.
Геннадій любив життя та людей довкола, залишаючись позитивним і щирим навіть у найтяжчі хвилини. Він мужньо пройшов через непрості випробування, серед яких була боротьба за здоров'я коханої дружини, яку він підтримав і допоміг здолати важку хворобу.
4 липня 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України. Після навчання в Чернігові вирушив на захист країни до Кривого Рогу, а згодом був переведений на Сумський напрямок, де служив у складі 25-го окремого штурмового батальйону. Його життєвий шлях обірвався 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Павлівки на Сумщині. Стрілок-зенітник 3-го відділення зенітно-ракетного взводу залишив світ, але в наших серцях його світло не згасне.
Його молодший брат з болем і теплом згадує: «Коли я народився, мої старші брати Геннадій та Андріан довго не могли обрати мені ім’я. Врешті вирішили: той, чиїм іменем назвуть, буде бавитися зі мною та виховувати. Переміг тоді Геннадій, і він дійсно став мені не лише братом, а й найкращим другом, який завжди був поруч».
