Коли не знаєш, що буде завтра, проте не здаєшся, незважаючи ні на що

296

05 Серпня, 2024 о 15:28

Обставини не завжди складаються так, як ми очікуємо, іноді доводиться приймати складні рішення. Так сталось і в житті Юлії Пюро, уродженки Донецької області, якій з початком війни довелось покинути малу батьківщину і шукати кращого місця. Переселенка подолала непростий шлях переїздів, і врешті опинилась на Кіровоградщині, у невеличкому селі Дмитрівка.

Свого часу Юлія Валеріївна закінчила вище професійне училище № 92, де отримала освіту за фахом кухар-кондитер. Деякий час працювала за здобутою професією, яка була до душі, але згодом Юлія змінила сферу діяльності і близько 12 років пропрацювала молодшою медичною сестрою.

Після переїзду, впродовж періоду різких змін, питання підходящої роботи ніяк не вирішувалось і стан невизначеності не полишав жінку. Юлія відзначає: «З працевлаштуванням було складно. Я шукала скрізь де могла, пробувала себе у різних сферах, але не вдавалось знайти варіант, який би влаштовував за графіком роботи. У селі важко добиратись до місця роботи як вранці, так і ввечері, нічим доїхати. Тож процес ніяк не рухався вперед».

Перебуваючи у такому скрутному становищі, жінка прийняла реалії свого сьогодення та зробила висновок: треба звертатись до Знам'янського управління Кропивницької філії Кіровоградського обласного центру зайнятості за допомогою. Попри те, що Юлія хотіла знайти роботу за освітою, вона хапалась за будь-який шанс: дала згоду на навчання, стажування на робочому місці; взяла участь у громадських роботах у відділі містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, благоустрою та цивільного захисту Дмитрівської територіальної громади. Згодом з'явилась пропозиція постійної роботи: продавцем продовольчих товарів в кіоск приготування фаст-фуду у ФОП Красової Алли Вікторівни. Юлія зацікавилась вакансією. Успішно пройшовши стажування, вже в липні поточного року жінка була працевлаштована.

Наразі Юлія Пюро не заглядає далеко в майбутнє: «Я зараз ні про що наперед не задумуюсь, живу сьогодні, тут і зараз. Немає стабільності ні в чому, таке відбувається в країні, що я просто боюсь робити якісь фундаментальні кроки. Вдячна за те, що є. Свого часу як так втомилась від постійного пошуку роботи, від невизначеності, що наразі видихаю з полегшенням: теперішнє місце роботи для мене комфортне, все влаштовує, я радію цьому. Тим паче, в мене є двоє дітей, які мотивують долати будь-які життєві негаразди», – констатує Юлія.

Сподіваємось, що ця історія послужить прикладом для тих, хто залишився без роботи, опустив руки і не знає що робити далі. Відповідь одна – ніхто не знає заздалегідь. Життя не дає гарантій. Але дає шанси. Тому треба діяти, рухатися вперед, тільки так можна втриматись на плаву і досягти задуманого. Як мінімум – стабільності у мікрокліматі свого життя й оточення. Як максимум – серйозного поштовху до самореалізації і ствердження у будь-якій сфері. А служба зайнятості стане надійним помічником і орієнтиром на вашому професійному шляху. Навіть у такі складні й непевні часи, як зараз, фахівці готові допомогти знайти роботу у найскрутнішому становищі, надаючи широкий спектр послуг.

Допомога тут: