ГРИГОРІЮ ГРИГОРОВИЧУ ПИЛИПИШИНУ - 75 РОКІВ
«Різьба по дереву розвиває фантазію - коли бачиш цікавий образ, він вже не дає тобі спокою. Така хвороба, що ти зробиш. Це така творча залежність: якщо я не ріжу дерево, я собі місця не знаходжу»
Сьогодні нашому земляку, великому творцеві та Заслуженому майстру народної творчості України Григорію Григоровичу Пилипишину виповнюється 75 років! За свої багаті роки життя Григорій Григорович не тільки став прикладом відданості ремеслу, а й невичерпним джерелом натхнення для нас усіх. Його творчість – як витвір мистецтва та відданість національним традиціям зробили майстра відомим та шанованим не тільки в Україні, але й далеко за її межами. На цьому витриманому етапі життя, наш ювіляр не зупиняється та продовжує творити і активно шукати натхнення у простих речах. Його роботи – це своєрідна мова, що розповідає про красу, традиції та духовність нашої землі.
✨ Бажаємо Григорію Григоровичу безмежної радості, здоров'я та нових творчих вершин. Хай кожен його наступний проект буде таким же унікальним та неповторним, як і сам митець.
📝 БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
Народився Григорій Григорович в селі Солгутове 19 січня 1949 року. Про професію художника він ніколи не мріяв. Скоріш хотів бути лісником чи мисливцем. Та ця мрія виявилась тільки внутрішнім невідомим маяком, який став головним орієнтиром на шляху до розкриття його справжнього таланту та призначення у цьому житті.
Працюючи після військової служби лісничим на Півночі – Григорій Григорович надихався живою енергією лісу та дикої природи, яка стала головним провідником його бачення та філософії світу. Працюючи мисливцем-промисловиком він одночасно, на громадських засадах, організував таксидермічну майстерню, збирав біля себе учнів-партнерів, готував з ними колекції для зоологічних музеїв і художніх шкіл того краю. І саме з цього захоплення в нього виникла необхідність творити за допомогою різця і пензля, оскільки професійне мистецтво таксидермії вимагало декоративного оформлення виробів. Саме там, в оточенні сибірських кедрів, Григорій Григорович сформувався як художник і філософ.
Наприкінці 80-х років він повертається на Батьківщину та поселяється на хуторі, на межі з його рідним селом. Там в повній силі виявляються творчі здібності, розкривається талант майстра художнього різьблення по дереву. Перша його колекція витворів з дерева створювалася в період 1978-1986 років.
З 1997 року в теперішньому приміщенні Гайворонського Центру культури та дозвілля відкрита та діє авторська виставка художника, в якій представлено більш ніж 120 робіт в чотирьох експозиційних розділах: таксидермія, живопис, художні меблі та дерев’яна скульптура. Виставка слугує прекрасною базою для естетичного виховання громади, зокрема молоді та підлітків, що сприяє популяризації самодіяльного і декоративно-ужиткового мистецтва, відродженню і збереженню національно-культурної спадщини. Виставка являється однією з візитівок нашого міста і діє вже 27 років. За цей час її відвідали тисячі людей, в тому числі туристи із Німеччини, Польщі, США, Англії… В книзі відгуків – слова захоплення творчістю Григорія Григоровича написано більш ніж сорока мовами.
Зі своєю дерев’яною скульптурою та меблями Г.Пилипишин брав участь в Міжнародній виставці-конкурсі «Слов’янський базар у Вітебську (2000 р.), у виставках «Пектораль - 98» в Національному комплексі «Експоцентр України», «Україна - крок в нове тисячоліття» у місті Київ, на заходах в рамках Всеукраїнського огляду творчості в Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, Вінницькій обласній філармонії, Національному палаці «Україна». У 2009 році указом Президента України митцю було присвоєно звання "Заслуженого майстра народної творчості України".
Найголовніший момент, що спонукає майстра до творчості - закоханість у мистецтво, в красу рідної природи, небайдужість до всього прекрасного на землі. З найвидатніших та знакових його робіт – це «Філософія життя», сутність якої передає улюблений вираз Григорія Григоровича , який він запозичив у Платона: «Смерть була б щасливою знахідкою для дурних людей: якби існування душі закінчувалось в момент смерті тіла, то ці люди були би позбавлені від помсти за свої пороки. Але раз виявилося, що душа безсмертна, для неї, очевидно, немає іншого прихистку і спасіння від бід окрім єдиного – стати якомога кращою і якомога розумнішою».
