МАЛЕНЬКІ ВОЛОНТЕРИ ВЕЛИКОЇ БОРОТЬБИ

Добрий день! Мене звати МЕЛЬНИК АРТЕМ. Я- з села Бугове, що на Гайворонщині. 24 лютого 2022 року мій світ раптово змінився. Страшна війна увірвалася у щасливе, мирне життя. Як можна залишатися осторонь, коли у моїй рідній країні біда? Ми почали допомагати чим могли. З самого початку я з мамою носив у школу речі для переселенців. Усього дуже багато потрібно було, бо з різних куточків України прибували люди, що шукали захисту. Щоб організувати нічліг для цих людей, ми з мамою принесли до школи матраци, ковдри, подушки. Пізніше, коли нашим воїнам потрібна була допомога, я приносив бляшанки та парафін для виготовлення окопних свічок. Так хочеться зігріти наших захисників, подарувати їм хоч краплинку тепла! Також я стараюся добре навчатися, беру участь у різних заходах, конкурсах. Здобуваю перемоги, бо хочу прославляти свій рідний край, допомагати ЗСУ. Залюбки малюю і передаю малюнки для наших воїнів, щоб підтримати їхній бойовий дух і показати, що ми їм вдячні за захист. Я зі своєю родиною вірю, що настане день і прийде Велика Перемога! Швидше б! Ото Свято буде!

Усім привіт! Мене звати МЕЛЬНИК НАЗАР. Розповім вам, як я наближаю заповітний День нашої Великої Перемоги. Так як я навчаюся у школі, то моє основне завдання - здобувати знання, що я й роблю. Маю вже кілька нагород за участь у творчих Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах, які проводилися з метою підтримки ЗСУ. Також я охоче малюю малюнки для наших дорогих воїнів і передаю на фронт. Коли жорстока війна увірвалася в моє сонячне дитинство, я замислився: "Чим ще можна допомогти нашим захисникам?". Приносив бляшанки для виготовлення окопних свічок, майстрував обереги. А ще з мамою забрали майже усі скляні баночки, що підходили для закрутки м'ясних консерв, і віднесли у школу. Приносили також продукти, чистили цибулю і моркву. Допомагали, як могли. Потім усім класом пакували і відправляли посилки для наших воїнів. Я приносив ліки, шоколад, чай, каву, печиво, консервовані огірки, помідори та інші продукти. А ще ми з однокласниками приносили овочі, щоб передати їх для харчування людей похилого віку, котрі перебувають у місцевій лікарні. Цим людям так потрібна підтримка, тепло, допомога. Ось так ми наближаємо Перемогу України, усі і кожен. Все буде Україна!

Вітаю! Мене звати ТКАЧ АНДРІЙ. Найбільше моє бажання: щоб Україна перемогла, щоб не гинули наші люди. Для цього потрібно боротися, багато працювати. Знаєте, що я усвідомив? Якщо дійсно хочеш допомогти, то завжди знайдеш спосіб як це зробити. Треба діяти, не сидіти, склавши руки! Ось, наприклад, потрібні були бляшанки і віск чи парафін для окопних свічок, а у нас вдома було лише кілька штук. Я ходив, шукав, запитував у сусідів. Назбирав цілу торбину бляшанок, та ще й свічок трохи знайшлося. Дуже був радий, що чимось допоміг. Також ми з мамою та братом зібрали вдома речі для діток-переселенців і віднесли у школу. У лютому 2022 року мама активно допомагала шукати житло для біженців, бо людям треба було десь жити. Також потрібна була постільна білизна, і ми її приносили. Борошно, смалець, олію, цукор, часник, цибулю та інші продукти несли до школи. Там з них готували домашні страви для наших захисників. Ми зі своєю родиною купували солодощі, каву, чай, різні продукти, шкарпетки, ліки і передавали нашим воїнам. Моя бабуся отримує невеличку пенсію, але теж допомагає. Дає кошти і, ледве стримуючи сльози, каже: "Біжи, Андрійку, купи ліків нашим синочкам-солдатикам, щоб не хворіли, щоб здорові додому повернулися. Нехай їх Господь береже!" Біжу, купую і радію, що допомагаю. А ще ми усім класом часто ходимо у будинок для людей похилого віку, даємо концерти, приносимо подаруночки. Хочемо порадувати, підтримати стареньких. Вони завжди тепло нас зустрічають. Зараз головна моя справа - навчатися. Я дуже люблю пізнавати нове. Особливо люблю математику. Я знаю, що у військові справі без математики не обійдешся. Саме тому добре вчуся. Також я перемагаю у творчих конкурсах, отримую нагороди. Цим самим теж наближаю Велику Перемогу. Хочеш наблизити Перемогу - дій, не стій! Тоді все буде Україна!

Усім моє вітання! Пише вам ДОЛИНСЬКИЙ КІРІЛ з мальовничого села Бугове, що на Гайворонщині. Перш ніж написати, я роздумував з чого ж почати. Як саме я наближаю Велику Перемогу? На допомогу прийшла мама. Вона сказала: "Усі твої добрі справи наближають Перемогу". Так, мама краще знає, бо вона дуже добра і милосердна, усім хоче допомогти. Отож, про мої добрі справи. Насамперед, я доглядаю молодших братика і сестричку й навчаю їх бути вихованими. Також я старанно навчаюся, бо знання - то велика сила. Охоче беру участь у творчих конкурсах і здобуваю призові місця. Перемагати - приємно! Тож, щоб настала Перемога України, потрібно багато працювати, допомагати і вірити. Коли війна увірвалася у наше мирне життя, ми почали діяти. Усі мої монетки із скарбнички і монетки з гаманців тата й мами, пішли на допомогу ЗСУ під час акції "Смілива гривня". Потім я з мамою купував лимони, щоб виготовити для захисників лікувальний вітамінний сироп. Приносив мед з нашої пасіки. Також ми купували медикаменти, засоби гігієни і передавали нашим військовим. Коли стало відомо, що під Луганськом одна з наших бойових бригад втратила речі і продукти (згоріло усе, добре, що люди живі залишилися), то мама зібрала усі речі, які можна було, і передала захисникам. Я теж допомагав пакувати. А ще я мив банки для консервацій, відносив їх у школу. Приносив продукти харчування і усілякі смаколики (ну як же без них). У школі готували консерви на фронт. Коли банки були заповнені, то їх віддавали на автоклавування. І тут мій дідусь Валера допоміг. Взявся автоклавувати консерви. Директор Олена Михайлівна і усі працівники школи дуже йому були вдячні. Також я малюю малюнки, виготовляю обереги і надсилаю нашим воїнам. Постійно приношу бляшанки для окопних свічок. Я зі своєю родиною кожного разу щось передаю для захисників. Ми дуже хочемо допомогти, підтримати, зігріти наших військових. Ось і зараз готуємо з мамою передачу-сюрприз на День Валентина для воїнів. Від щирих сердець, з добром і любов'ю. Я вірю, що День Великої Перемоги скоро настане! Все буде Україна!

Привіт усім! Мене звати ГОРДАШ РОМАН. У моїй країні війна! Війна, яку з 2014 року називали АТО, яка переросла ще в більш жорстоку й жахливу трагедію 24 лютого 2022 року, розділивши наші життя на до та після... З найперших днів війни моя родина допомагає нашим захисникам усім, чим може. Пам'ятаю, як вперше, під звуки сирен, носив до школи теплі речі, куртки, пледи, засоби гігієни та різні смаколики для передачі на фронт. Вдома з батьками порізав майже весь темний одяг для плетіння маскувальних сіток. Також збирав вдома різний одяг, іграшки, необхідні речі, щоб допомогти переселенцям та біженцям. Малював багато малюнків, виготовляв наклейки для банок з консервацією і контейнерів, щоб підбадьорити наших воїнів на фронті. Також мив і носив у школу скляні банки для виготовлення консерв. У школі завжди дружно кипіла робота. Наші невтомні господині і вчителі, під чуйним, мудрим керівництвом директора Вдовиченко Олени Михайлівни, готують передачі військовим: печуть пиріжки, печиво, варять вареники, виготовляють "Козацьку" пасту з сала, готують рибні та м'ясні консерви до автоклавування. Пишаюся нашими наставниками! Мій дідусь Василь теж не залишився осторонь - автоклавував консерви, допомагав нашим воїнам. Усе можна здолати, якщо дружно працювати! Щоразу, коли оголошують збір передач для захисників, ми обов'язково щось приносимо. Допомоги не буває багато, як кажуть люди. Ми ж вдома, у теплі, а вони там і під дощем, і під снігом, у холоді, на морозі. Отож я купував ліки, засоби гігієни, продукти харчування та різні смаколики і передавав нашим воїнам. Неодноразово разом з мамою робив заготовки для окопних свічок. Зараз вони дуже необхідні. Що ще я роблю заради Перемоги? Звісно, гарно навчаюся, маю багато перемог у творчих та інтелектуальних конкурсах, беру участь у акціях: "Солодкий лимон", "Смілива гривня", "Разом до Перемоги" на підтримку ЗСУ. Нещодавно надіслав передачу на фронт нашим воїнам і отримав у відповідь відео з подякою мені й моїй родині. Так щемко стало на душі. Так радісно, що я зміг допомогти людям, котрим ми з вами завдячуємо життям. Своїми добрими вчинками та волонтерськими діями ми наближаємо Перемогу України. Усе здолаємо гуртом! Друзі, тож давайте разом робити все можливе, щоб День Перемоги настав якнайшвидше! Слава Україні! Героям Слава!

Вітаю! Мене звати КРИШТАЛЬ ІВАН. Мені 9 років. Хоч я і маленький, але знаю уже, що таке страшне слово "війна". Ця надзвичайно жахлива потвора підкралася в наше життя і хоче його знищити. Але ми цього не допустимо! З початком повномасштабної агресії, ми разом з батьками, дідусем та бабусею, допомагаємо нашим воїнам, котрі з честю та мужністю захищають кожен клаптик рідної землі. Я теж хочу бути потрібним і корисним своїй милій Батьківщині. Ось тому і став маленьким волонтером. Що я робив і роблю конкретно? Спочатку ми з мамою приносили темний одяг і різали на смужки, з яких можна було плести маскувальні сітки. Потім мили банки і приносили до школи для того, щоб волонтери могли закривати м'ясні та рибні консерви. Чистили цибулю, часник, моркву і теж приносили до школи. Також збирали з класом посилки для наших захисників. Я зі своєю родиною теж старався щось принести: шкарпетки, мило, ліки, речі, солодощі, консерви, чай, каву. Одного разу повідомили, що нашим захисникам терміново потрібні теплі речі, білизна. Ми з мамою увесь день по усіх магазинах відшукували щось підходяще. Так раділи, коли знайшли! А з дідусем ми купили багато шоколадок. Усі ж люблять солодке! Спакували речі, продукти і відправили нашим захисникам. Вони надіслали відео з подякою мені і моїй родині. Бабуся з мамою так розчулилися, що аж плакали. Тоді ми зібрали і надіслали нову передачу. Наші знайомі воїни були уже зовсім у іншому куточку України. Але передача дійшла. А до нас прийшло нове відео. Захисники дякували і сказали, що наша підтримка їм дуже важлива. Отож, продовжую далі наближати Перемогу: малюю малюнки, збираю бляшанки для окопних свічок, беру участь у конкурсах і займаю призові місця, займаюся спортом, навчаюся, виготовляю з сестричкою обереги, які дійсно збережуть життя наших мужніх воїнів. Я в це вірю! Люблю Україну і пишаюся нею! Хочу, щоб вона стала вільною, мирною, щасливою! Усі гуртом ми її відродимо, підіймемо.

Добрий день! Мене звати ДОВГАНЬ КАТРУСЯ. Я - маленька волонтерка. Звісно, про себе і свої досягнення писати якось незручно. Залюбки і з легкістю написала б про когось із друзів-однокласників, але за умовами акції потрібно про себе. Отже, як я стала маленькою волонтеркою і що роблю для наближення Великої Перемоги? Надихнули мене моя бабуся Іра та дідусь Сергій. Бабуся часто повторює: "Треба постійно допомагати своїм захисникам, щоб здолати ворогів і не годувати чужинців". Бабуся і дідусь дуже скромні і мало кому розповідають про те, скільки вони допомогли і допомагають нашим воїнам. Дідусь Сергій віддав своє авто для того, щоб з нього зробили бандеромобіль. А бабуся постійно надає фінансову допомогу на ремонт автівок для ЗСУ. Я теж хотіла стати у нагоді. Так як дуже люблю малювати, то постійно малюю малюнки і передаю нашим військовим. Хочу, щоб малюнки мої їх розвеселили, допомогли вистояти і повернутися до рідного дому. Разом зі своїми друзями я брала участь в акціях "Солодкий лимон" і "Смілива гривня". Довелося розбити свою скарбничку для Великої справи наближення Перемоги. Ми з бабусею носили продукти і речі у школу, привозили контейнери для фасування "Козацької" пасти. А як зраділи дівчата-волонтери, коли ми привезли для виготовлення окопних свічок три мішки бляшанок і великі пакування картону!  А ще я беру участь у творчих конкурсах і перемагаю. Декламую патріотичні вірші, співаю, граю ролі у театралізованих дійствах. Хочу щоб усі знали: Україна не здається! Живе, бореться і вірить у Перемогу! Також я дуже люблю купувати щось смачне для наших захисників: печиво, шоколад, каву, чай, згущене молоко, консерви. Нещодавно купила сухий душ для військових, адже бувають різні складні умови. А знаєте, що я люблю найбільше? Складати передачу. Так хочеться зробити приємне нашим захисникам. Сьогодні знову запакували посилку, яка поїде на передову. Отож, наближаймо Перемогу разом! Кожен з нас може допомогти Україні! Так робімо це, тоді День Великої Перемоги настане швидше!

Вітаю! Мене звати ПОПОВА ДАША. Як я наближаю Перемогу? Вперше я зрозуміла, що хочу допомагати нашим воїнам, коли до мого класу прийшов воїн Микола, який служив в АТО. Я малювала для нього і його побратимів малюнки, приносила солодощі. Після Нового (2022) року, я також очікувала на зустріч з ним, але 24 лютого плани всіх українців змінила війна. Саме тоді я зрозуміла, що хочу робити більше, хочу допомагати нашим мужнім воїнам наближати Перемогу! В перші дні я носила до школи мамині і татові речі для плетіння маскувальних сіток. Чистила з мамою та бабусею цибулю, моркву, часник для приготування консерв, вареників, пиріжків, пасти і теж відносила у школу. Приносила дитячі речі для малят-переселенців та діток, що постраждали. Купувала на кошти, які заощаджувала раніше для себе, ліки, бритви-станочки, засоби гігієни для захисників. Коли збирали з мамою продукти першого разу, то забрали все, що було вдома: чай, каву, мило, шкарпетки.... В магазин йти було страшно, адже повномасштабний наступ тільки розпочався, і ми не знали чого очікувати. Далі свою тривогу я навчилася долати з допомогою творчості. Ми з бабусею малювали малюнки для наших військових, майстрували обереги, та всілякі вироби, щоб вселити в їхні серця та душі упевненість у Перемозі, щоб подарувати часточку свого тепла. З мамою купували смаколики і різні потрібні речі. Від 24 лютого і до сьогоднішнього дня я зі своєю родиною передала нашим захисникам більше 30 посилок. Також я приймала участь у різних конкурсах, присвячених нашій Україні та перемозі. Хотіла, щоб якомога більше людей звернули увагу, що це важливо. У яких лишень конкурсах я не брала участь! Зараз маю багато медалей, кубків, нагород, а головне - перемог заради моєї України. Коли прийшла зима, ми з бабусею відшукали інше заняття нашим невгамовним ручкам: в'яжемо теплі шкарпетки для наших хлопців і дівчат, котрі охороняють нас. Було неочікувано і дуже приємно, коли наші воїни спеціально для мене записали відео зі словами подяки. Я дуже хочу, щоб усі наші захисники повернулися додому живими і здоровими! Задля цього старатимуся іще більше. Наближаємо Перемогу разом!

Вітаю усіх! Мене звуть ВЕРБІЦЬКА АНЯ. Як я наближаю День нашої Великої Перемоги? Зі своєю родиною робимо усе, що в наших силах. Спочатку ми змушені були виїхати за кордон, але й звідтіля допомагали рідній Україні. Мої батьки перерахували 10 000 грн на потреби ЗСУ. На ці кошти були придбані продукти і необхідні речі для наших воїнів. Що роблю особисто я? Старанно навчаюся у двох школах (у Данії і в Україні), беру участь у творчих конкурсах, малюю малюнки, виготовляю вироби, обереги для наших захисників. Якось перед святами я купила солодощі воїнам на кишенькові кошти, що зекономила. Так як солодощі дають багато енергії і позитиву, вирішила, що захисникам вони якраз стануть у нагоді. Хотілося порадувати їх, зробити щось приємне. Разом з моїми однокласниками та батьками ми готували передачі і відправляли на фронт. Також я брала участь в акціях "Солодкий лимон" та "Смілива гривня", щоб допомогти ЗСУ. Нещодавно я з мамою повернулася в Україну. Звісно, де б не була людина, її кличе рідна земля, вабить до себе. Повернулася якраз на свята. Яке ж свято без подарунків? Отож, зібрала з родичами посилку, яку надіслали на передову. Так хотілося хоч трохи порадувати наших воїнів! А ще я дізналася, що потрібні окопні свічки. Вирішила спробувати їх виготовити. Насамперед, на 2000 грн замовили парафін. Це були кошти, які я відкладала на здійснення своєї мрії. Але коли моя країна в біді, то вже якось і не до мрій різних. Тепер у мене одна мрія - Перемога України! Отож, коли парафін прибув у моє рідне село, одразу взялася за роботу. На днях свічки поїдуть на фронт до наших найкращих воїнів. Так хочеться усіх зігріти, вберегти, подякувати за все. Буду й надалі вчитися, допомагати, перемагати, здобувати призові місця заради Перемоги України. Я свято вірю, що скоро цей День настане! Все буде Україна!

Усім привіт! Я - КОСТЯ ІВАНОВ. Маленьким волонтером, як і всі мої друзі-однокласники, я став ще у 2020 році, коли вперше переступив поріг Хащуватського ліцею і потрапив у 1-А клас до Ольги Миколаївни. З того часу ми постійно надсилали посилки нашим захисникам, воїнам АТО. Малювали малюнки, виготовляли обереги, приносили солодощі, ліки, проводили акції під назвою "Солодкий лимон" і зустрічі з воїнами АТО. Також старанно навчалися і здобували перемоги. Хоча ми маленькі, але маємо великі серця, наповнені любов'ю до України, до наших воїнів-захисників, вірою в Перемогу. З 24 лютого 2022 року для нас усіх почався найважчий період боротьби. І ми, тепер вже учні 3-А класу, активно почали допомагати наближати День Великої Перемоги. Як саме? Що зробив конкретно я? Того страшного дня, 24 лютого, ми з бабусею Олею порізали її вечірню зелену сукню на смужки, з яких потім волонтери плели маскувальні сітки. Згодом ми перерізали з мамою і бабусею усі речі, що підходили для цього. Потім я вже різав на смужки синю сукню бабусі Олі, щоб пошити пов'язки воїнам на блокпости. Також допомагав мити банки, які потрібні були для виготовлення м'ясних та рибних консерв. Допомагав перемолоти сало з часником і запакувати у маленькі контейнери. Вийшла чудова "Козацька паста", яку відправили на фронт нашим воїнам. Також я з мамою Владою виготовив багато браслетів-оберегів для захисників. Звісно, як і всі мої друзі, малював малюнки, відправляв воїнам, щоб їх підтримати, подарувати тепло і любов наших сердець. На Великдень я вирішив відправити посилки з пасками та солодощами на передову. У батьків не хотів просити кошти, тому усе купив за свої, які збирав на омріяну іграшку. Але іграшки нехай зачекають, - куплю після Перемоги. Восени ми усім класом взяли участь в акції "Смілива гривня", збирали кошти для ЗСУ. Я забрав усі монетки зі своєї скарбнички і відніс у школу. Усім класом ми пакували і відправляли посилки воїнам на День Святого Миколая, Різдво і Новий рік. Дуже хотілося, щоб у наших захисників теж було свято. Нехай невеличке і далеко від рідного дому, але свято. Звісно, уся моя родина наближає Перемогу України, як може. Нещодавно ми з дідусем Володею, бабусею Танею і татом Миколою виготовили багато окопних свічок, частину яких уже відправили захисникам. А ще я купив нашим воїнам термобілизну, шкарпетки, сухий душ і продукти на гроші (3200 грн), які наколядував і нащедрував. Поділюся з вами одним секретом: ми з однокласниками і нашим класним керівником, вирішили брати участь у різних творчих конкурсах, щоб допомогти збирати кошти для ЗСУ. І нам це вдалося! Журі різноманітних конкурсів високо оцінювали наші виступи і творчі роботи, тому слово ПЕРЕМОГА постійно не сходило зі стрічок новин у спільноті Фейсбук. А це-добрий знак! Головна ПЕРЕМОГА вже близько, бо кожен з нас наближає її щодня, щомиті. День Великої Перемоги України настане попри все, бо є ми - маленькі волонтери з великими серцями. Слава Україні!