АШІХМІН ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

  • 238

Фото без опису

«ЙОГО ШЛЯХ БУВ ДОВГИЙ, ЯКЩО ГОВОРИТИ РОЗШИРЕНО ТА ВІДВЕРТО – ТО ВИЙДЕ КНИЖКА…»

Народився Олександр (він же Термік, за позивним – Татар) в місті Гайворон 06 лютого 1980 року. В період з 1987 по 1996 роки навчався в Гайворонській середній школі №5, займався спортом. У 12 років залишився сиротою. Добрий, ніколи не підводив. Був лідером, мав загострене відчуття справедливості. Це людина, на яку можна було покластися. Після закінчення школи навчався в Гайворонському СПТУ №35. Проходив службу в армії в м.Миколаїв. Згодом переїхав жити до Києва.

Повноцінний учасник Майдану 2013 року, де і отримав першу контузію від шумової гранати. З початком війни Олександр не зміг сидіти дома, тож залишивши дружину та двох дітей пішов добровольцем у 2015 році захищати Батьківщину. До 2017 року на Донеччині був розвідником 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».

З початком повномасштабного вторгнення росії в житті Олександра розпочався новий бій довжиною у 9 місяців: Ірпінь, Буча, Гостомель, Сєвєродонецьк, Херсонський та Запоріжський напрямок, Бахмут…. 17 січня 2023 дружині зателефонував комбат: «Татар загинув..».

На своєму рахунку має безліч державних нагород. Він був і залишиться в наших серцях не тільки Захисником, а справжньою легендою.

 

«Про нього можна писати вічність. Він мега позитивний та добрий. З дитинства його шлях був не легкий. Але він не зламався, а довів всім, що незважаючи ні на що, він виріс порядною та крутою людиною. Він приклад для багатьох».

«Плачу та згадую все своє дитинство. Картоплю на багатті, сало з хлібом. Саньок, ну як так, дивлячись на тебе в формі, я завжди гордилася, що знаю тебе. Ти був еталоном мужності!».

Інші статті

Всі статті