300 ДНІВ: СЛОВОМ, ПРАЦЕЮ, КРОВʼЮ – ЗА СВОБОДУ ВИБОРУ І ГІДНІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ІСНУВАННЯ

  • 89

Пам’ятаєте вечір 23-го лютого? А ранок 24-го? Різниця всього декілька годин. Годин, які змінили життя кожного українця назавжди. Саме в цей день росія розпочала новий терор проти багатомільйонної нації, завдавши масованих ракетних ударів по всій території України. За 300 днів війни і розправ над мирними жителями на окупованих територіях росія перетворила багато українських міст на цвинтарі, непридатні для нормального життя, а самих людей позбавила домівок, рідних, впевненості у майбутньому. Однак за цей період українці переконалися у єдності своєї нації і непоборності волі до справедливості і свободи, готовності страждати і вмирати заради безпечного життя іншого.

Сьогодні виповнюється 300 днів із початку широкомасштабного російського вторгнення. Ось уже 300 днів, як громада демонструє не тільки підтримку армії та масштабне волонтерство, а й вміння жити в нових  умовах.

Здійснено 126 відправок з продуктами харчування, різними смаколиками, засобами гігієни, теплими речами, окопними свічками та корематами. Виготовлено з газових балонів та передано, близько 40 буржуйок. Для виконання бойових завдань важлива й технічна допомога армії. Соціально відповідальний бізнес та волонтери постійно підтримують армію технікою. За цей період вдалося відправити 25 автівок.

Освітянський фронт без зупинку продовжує забезпечувати харчуванням військових. Не злічити тієї кількості вареників, запашних пиріжків та смаколиків, котрі вони виготовляють щоденно зі швидкістю професіоналів. Малюнки дітвори, які передаються в кожній передачі заслуговують окремої уваги, адже саме ці клаптики паперу здатні висловити неабияку любов, домашній затишок та нагадати заради кого ведеться боротьба. Ця війна зробила наших дітей дорослими. Вони малюють війну, співають «Червону калину», завойовують призові місця в змаганнях, проводять разом із батьками та вчителями ярмарки, збираючи кошти на потреби захисників. А зараз, в різдвяні свята –  загадують Перемогу.

Там, за кордоном, досі наші українські жінки, діти. Там і тут народжують нових українців. З вірою в майбутнє. За період повномасштабного вторгнення громада поповнилася на 148 немовлят:  81 дівчинка та 67 хлопчиків.

З рашистського полону вдалося повернути захисника, мешканця громади – Олександра Свербиуса.

Повномасштабне вторгнення російської федерації на нашу землю, запровадження воєнного стану в Україні стало величезним викликом для сфери соціального захисту. Забезпечити наших громадян своєчасною, доступною, якісною підтримкою стало пріоритетним напрямком роботи закладів соціального захисту населення громади.

300 днів війни вкотре показали, хто наші справжні друзі та партнери. Завдяки співпраці громади з міжнародними та громадськими організаціями ми легше пережили ці 300 днів. Вони продовжують підтримувати та забезпечувати першими необхідними речами внутрішньо переміщених осіб, а це 2 914 дорослих, із них – 941 дитина. Засоби гігієни, медикаменти, одяг, взуття – цей список безкінечний. Елементарні, але вкрай необхідні речі для тих, хто залишився без нічого. Окрім цього постійно надається психологічна, медична та юридична допомоги, проводяться тренінги, особисті зустрічі з представниками організацій.

Культурний фронт продовжує заворожувати своїм співом, надихати на рух вперед, до перемоги та підтримувати надію на світле майбутнє. Проводячи благодійні мистецькі акції вони допомагають не тільки морально відволіктися жителям громади, а й зібрати кошти на чергову закупівлю необхідних речей для військових.

В громаді відновилися ретро-тури з легендарним ГР-280. В попередні роки було проведено велику роботу щодо популяризації вузькоколійки, але війна внесла свої корективи. Наразі робота таки продовжується, поступово створюється музей раритетної залізничної техніки.

Те, що наболіло, наша нова реальність – відключення електроенергії. Окрім планових відключень ми дізналися ще й про аварійні, до яких заздалегідь підготуватися неможливо. Було створено пункти незламності, де у випадку блекауту, можна зігрітися, підзарядити телефони, випити каву або чай та, найголовніше, зв’язатися зі своїми рідними та близькими.

Зазнала громада і значних втрат за цей період – 11 синів, братів, чоловіків, батьків. Для кожної родини це не просто одна людина, це цілий світ. Всі вони посмертно нагороджені медалями та відзнаками «Захисник України – Герой Гайворонщини».

Та залишається серед всього одна непорушна, як скеля, річ — це дух України, героїчний опір Українського народу. Воля боронитися і перемагати агресора стала ще потужнішою. Ми не знаємо достеменно, як і коли закінчиться ця війна, але ми знаємо, що вона ніколи не закінчиться російською перемогою.

На календарі – різдвяні свята, і ми не дамо ворогу їх відібрати у наших дітей. Вони заслуговують на чудеса. Цьогоріч вони не просто були слухняними, вони стали маленькими героями. Томи ми, дорослі, зобов’язані виконати їх бажання – Перемогти.

Інші новини

Всі новини