ТУРИСТИЧНА ГАЙВОРОНЩИНА

  • 75

Продовжуємо нашу щотижневу рубрику #МандруйГайворонщиною #МандруйКіровоградщиною, в якій ми інформуємо про різноманітні куточки Гайворонщини та рекомендуємо озирнутися навколо і придивитися до своєї власної громади, адже вона багата на цікаві місця, про історію котрих ви могли й не чути.

Сьогодні розповімо про КОЛІЄВИМІРЮВАЧ, ВОДОНАПІРНІ БАШТИ та СНІГООЧИСНИКИ

КОЛІЄВИМІРЮВАЧ, АБО КОЛІЄВИМІРЮВАЛЬНИЙ ВАГОН — пересувна одиниця (вагон або автомотриса), призначена для суцільного швидкісного контролю стану рейкової колії під динамічним навантаженням. Існують два способи вимірювання: контактний (за допомогою роликів, вимірювальних візків або зняття вимірювань з ходових візків) і безконтактний (лазерними далекомірами). Перший колієвимірювач з механічним записом дефектів на паперовій стрічці, саме для колій шириною 750 мм, створений в 1887 році інженером українського походження Лівчаком. На залізницях з шириною колії 1520 мм використовується з 1920 року. Гайворонська вузькоколійка використовувала колієвимірювач, виготовлений на базі вагону коломенського машинобудівного заводу. Експлуатувався фактично від початку прокладання колії і фіксував відстань рейок одна від іншої та відповідність їх висоти. Колієвимірювальний вагон мав власний персонал. З керівників вагону збереглися прізвища Сулєнкова та його наступника Мєтлова.

ВОДОНАПІРНІ БАШТИ, ГІДРОКОЛОНКИ НА СТ. ГАЙВОРОН Дві водонапірні Башти були побудовані в 1898 році, на кожній була гідроколонка. Західна водонапірна вежа служила для заправки цистерн, зокрема і пожежних, східна заправки – паровозів. Паровози переважно заправляли з гідроколонки біля депо, рідко з колонки водонапірної вежі. Ще одна гідроколонка знаходилася на західній стороні станції. Водокачка була трохи нижче, за будівлею міліції, брала воду з річки Південний Буг. З 1956 року вода в Гайвороні стала подаватися зі свердловини. За довгий час, поки вони не використовувалися, баки у верхній частині, де води не було, прогнили. У 2002-2003 роках з ініціативи начальника «Залізничного об'єднання Гайворон» Миколи Федотовича Хіміча, вежі стали ремонтувати. На одній із них замінили бак, виготовивши його із частини ширококолійної цистерни.

СНІГООЧИСНИК НА БАЗІ ВАГОНА КОЛОМЕНСЬКОГО ЗАВОДУ Снігоочисник на базі вагону Коломенського заводу базувався на станції Рудниця. Чистив шляхи до станції Чорномін, Кам'янка. Дохно. Із Дохно їхали на Чечельник, а там розверталися на поворотному колі та поверталися назад.

Снігоочисники типу СО-750 — радянські, випускалися в двох варіантах СО-1-750 і СО-2-750, які відрізнялися довжиною кузова, базою і шириною розкриття крил. Призначалися для патрульної служби на залізницях та прибирання снігу на магістральних коліях. Кузов снігоочисника дерев'яний, привід всіх органів ручний, обладнаний світловою сигналізацією та опаленням грубкою-буржуйкою, яку встановлювали всередині кузова.

СТУК  На ст. Гайворон було 2 снігоочисники таранного типу (на сьогоднішній день залишився тільки один) називається СТУК (ймовірно розшифровується снігоочисник таранний вузькоколійний). Вироблявся на Тульському машинобудівному заводі. Придатний для роботи, як з тепловозами, так і з паровозами. Випущений 1957 року. Був спроможний розчищати замети товщиною до 1,5 метра. Керування можливе пневматичне із застосуванням компресора паротяга чи тепловоза. Вага СТУК – 42 тони. З заводу комплектувався всім необхідним і крім різних інструментів в комплекті поставки можна було зустріти такі пункти, як письмовий стіл однотумбовий, табурет дерев’яний, чайник на 15 чашок та інше.

ЦУМЗ №29 На мережі залізниць продовжують експлуатувати одно- та двоколійні снігоочисники ЦУМЗ випуску 30-40-х років. Ці снігоочисники двохосьові, двосторонньої дії, можуть очищати шляхи від свіжого снігу товщиною шару до 0,6м. Одноколійний снігоочисник ЦУМЗ - це двовісний вагон зі спеціальною металевою рамою. У торцевих частинах снігоочисника встановлені відвальні пристрої, що складаються з лобового плуга та двох бічних крил. Привід підйому підкрилків лобового щита та повороту крил пневматичний, такий же, як у одноколійного снігоочисника. Деякий час застосовувалися щіткові снігоочисники. Серед них можна виділити СЩС Деміхівський машзавод, що здійснював випуск самохідних снігоочисників типу СЩС, обладнаних двома щітками, розташованими під кутом 60 градусів до поздовжньої осі снігоочисника. На колійній машині було встановлено двигун ЗІС-120 потужністю 90 к.с. та застосовано механічну передачу. Екіпаж снігоочисника - двомісний, передача моментів, що крутять, від коробки передач до колісних пар здійснювалася за допомогою карданних валів і осьових редукторів. СЩС призначався для очищення стрілок від снігу заввишки до 20 см, і навіть шляхів від торф'яної крихти. Снігоочисник міг використовуватись і для виконання легкої маневрової роботи. Загалом таких машин було збудовано близько 250 шт. На СЩС, принаймні до № 24, встановлювалася кабіна машиніста "квадратніших" форм, ніж на СЩС пізніх випусків, замість гофрів були прикріплені сталеві смуги. Багато підприємств у процесі експлуатації СЩС замінювали його бензиновий двигун на дизельний.

Також пропонуємо на ваш вибір підбірку небанальних маршрутів Гайворонщини.

За детальною інформацією щодо замовлення туристичного маршруту звертайтеся за телефоном +38 096 864 1208 (Людмила)

Матеріал надано дослідником Гайворонської залізниці Андрієм Вербицьким (на фото) опрацьовано КЗ Гайворонський краєзнавчий музей