ТУРИСТИЧНА ГАЙВОРОНЩИНА

Продовжуємо нашу щотижневу рубрику #МандруйГайворонщиною #МандруйКіровоградщиною, в якій ми інформуємо про історичні куточки Гайворонщини та рекомендуємо озирнутися навколо і придивитися до своєї власної громади, адже вона багата на цікаві місця, про деякі з котрих ви могли й не чути.

Сьогодні розповімо про МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТА ІСТОРІЮ ХАЩУВАТСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Саме містечко Хащувате відоме ще з 18 ст., згадується під різними назвами – Ходжеватоє, Ходчивоє. Дехто з дослідників вказує на існування поселення ще у 1362 році під назвою Качучинка. Природно-історичні умови склалися найкращим чином для розвитку різного роду ремесл і торгівлі, чому власне сприяла переправа через річку Південний Буг, котру використовували ще подільські чумаки по дорозі до Криму. Відповідно це місце почало обростати об’єктами інфраструктури. В 1905 році в містечку налічувалося 720 дворів з населенням 4335 чоловік. За переписом 1926 року в Хащуватому проживало: євреїв – 3171 чоловік, українців – 2693, троє росіян та інших національностей теж три. Навіть після колективізації та експропріації майна в Хащуватому 1930-го було утворено 5 колгоспів. 1931-го року було створено машино-тракторну станцію. Після Голодомору 1932-33 років, котрий, за дослідженнями пошуковців, забрав безповоротно 32 мешканці містечка, Хащувате, тоді в складі Грушківського району Одеської області, продовжувало залишатися доволі перспективним та квітучим поселенням. Власне, в такому стані його мешканці і зустріли початок Другої Світової Війни, коли майже все чоловіче населення було рекрутоване до лав червоної армії. Окупація містечка нацистською Німеччиною почалася 29 липня 1942 року. Окупаційна адміністрація відразу зробила перепис єврейського населення, під приводом обліку, але насправді таким чином почали формуватися розстрільні списки. Кривава вакханалія розстрілу пізніше іменована, як Хащуватська трагедія, відбувалася за завчасно продуманим планом. Колаборанти розсортували євреїв. В одну хату зганяли по 4-5 сімей. 12 лютого чоловіків примусили розчищати яму глинища від снігу. Поліцаї, загальною кількістю до 60-ти чоловік, розділилися на групи: з самого ранку 16 лютого одні заганяли людей до клубу, інші відбирали групи по 20 чоловік і конвоювали їх до місця розстрілу, до того самого глинища. Ще одна команда забирала цінні речі, примушувала роздягатися і розстрілювала. День був сповнений глухими залпами рушниць, людськими передсмертними зойками та дитячим плачем і криком. Це криваве пекло на Землі тривало до 20-го лютого 42-го. Саме з 16 до 20 лютого було вбито близько 1000 євреїв, 376 з котрих – діти. Загалом під час окупації в межах району було розстріляно та закатовано 1726 осіб, серед яких 451 дитина.

Село Хащувате було визволене від німецьких окупантів 13 березня 1944 р. 5-ю гвардійською Червонопрапорною танковою армією (командуючий маршал бронетанкових військ П.О.Ротмістров) та 4-ю гвардійською армією 2-го Українського Фронту (командуючий генерал-лейтенант І.В.Галанін).

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ МЕМОРІАЛУ

1944 року Державна військово-медична комісія з розслідування злодіянь гітлерівців та їх поплічників на окупованій території СРСР розкопали ями в глиняному кар’єрі села Хащувате. В ямах було виявлено тіла 963 розстріляних. Тоді ж був встановлений один з перших пам’ятників жертвам Голокосту.

Впродовж не одного десятку років, на єврейському цвинтарі в центрі с. Хащувате збираються люди. Вони приїздять із різних міст України, близького та далекого зарубіжжя - Узбекистану, США, Ізраїлю, Німеччини, Росії. Приїздять сім’ями, разом з дітьми і онуками, щоб згадати своїх рідних, що лежать у цих братських могилах. Значну дослідницьку роботу зі збору історичних свідчень та виявлення імен загиблих було проведено завідуючою музеєм 5-ї гвардійської Червонопрапорної танкової армії Оленою Михайлівною Вдовиченко, нині директора КЗ «Хащуватський ліцей».

У квітні 2013 року Міністерством культури України місце розстрілу на єврейському кладовищі було оголошено пам'ятником культурної спадщини місцевого значення і внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. А 9 травня того ж року на традиційній зустрічі пам'яті, земляки с. Хащувате підтримали ідею Бориса Ташлицького щодо будівництва на місці розстрілу меморіалу. Тоді ж було створено опікунську раду, яка взяла на себе вирішення організаційних питань з його будівництва. Проектантами стали: депутат обласної ради, голова спостережної ради Олег Хейсон та генеральний директор ПАТ "ЗГК" Віталій Лященко. Почали надходити пожертви на будівництво меморіалу. Одними з перших зробили свої внески Борис Ташлицький, Ігор Крутий, Іларіон та Юхим Мармери, Леонід Купітман, Леонард Лідберг. Після вирішення організаційних питань, восени 2013 року розпочалося будівництво меморіалу. Керувати цим нелегким процесом опікунська рада довірила своєму земляку, Віктору Бевзенку. Відкриття меморіалу відбулося 9 травня 2014 року.

Також пропонуємо на ваш вибір підбірку небанальних маршрутів Гайворонщини

За детальною інформацією щодо замовлення туристичного маршруту звертайтеся за телефоном +38 096 864 1208 (Людмила)

Матеріали зібрано та опрацьовано КЗ Гайворонський краєзнавчий музей