ТУРИСТИЧНА ГАЙВОРОНЩИНА
Сьогодні ми продовжуємо рубрику #МандруйГайворонщиною #МандруйКіровоградщиною та розповімо вам про ГІДРОЛОГІЧНУ ПАМ'ЯТКУ «ІВАНКОВА КРИНИЦЯ». Нагадуємо, щосереди ми інформуємо про популярні, маловідомі, цікаві, історичні та інші куточки Гайворонщини, які варті уваги, адже ми прагнемо давати вам більше корисної інформації, яка стосується не тільки робочого процесу, але й вашого дозвілля.
ГІДРОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА «ІВАНКОВА КРИНИЦЯ»
Як не можна уявити Україну без Дніпра, так і Гайворонщину без Іванкової криниці. Гідрологічна пам'ятка «Іванкова криниця» місцевого значення за рішенням Кіровоградської обласної ради №187 від 19 лютого 1993 року знаходиться у селі Покровське. Це природне мінеральне джерело розміщене в плескаті улоговині, вхід до нього заглиблений. Хімічний аналіз цієї води показав, що в її складі є солі натрію, кальцію та магнію. Вода належить до гідрокарбонатної магнієво-кальцієвої природної столової води. Загальна мінералізація води становить 0,1-0,7г/л. У воді з «Іванкової кринички» було виявлено, що вона має хімічний склад, близький до відомої води «Нафтуся». Її можна вживати при хворобах печінки і нирок, інших недугах.
Чимало красивих легенд і пісень, поетичних переказів і достовірних свідчень про життєдайну силу цього джерела. Тисячам недужих принесла вона зцілення. Зрошувані нею кімнатні рослини виростають рясно - як сади у тропіках, напоєні нею зів'ялі квіти на очах оживають. Ось чому у нашім краї особливі, значущі події не обходяться без цієї води. Саме нею окроплюють оселю – щоб захистити від усякої нечисті; умивають немовлят – щоб не зурочили; переливають дорогу молодятам – на щасливе подружнє життя; беруть її з собою в дорогу – щоб закропитися, причастися джерельного натхнення й наснаги.
Легенди про Іванкову криничку передаються із покоління в покоління:
«…Один Бог знає, коли жив у цій місцевості бідний удівець на ймення Іван, який служив у пана пастухом. Він пас овець далеко за селом разом з маленькою донькою - єдиним своїм скарбом, єдиною втіхою. Гарною і розумною росла дівчинка та мала одну велику біду - від народження була незрячою. Улітку, коли стояла спека, дівча раз-пораз просило у татка пити. Щоб не носити воду із села, пастух вирішив викопати криницю на вигоні, під ліском. І тільки-но він натиснув на лопату, як із землі вдарив струмінь, утворилося джерело. Вода у ньому була смачна, прохолодна. Дівчина охоче її пила, по кільканадцять разів на день умивалася нею. І сталося диво велике: з часом донька почала прозрівати. Спершу вона побачила сонячний промінь, потім високе синє небо, зелені трави і прозоре чисте джерело, в якому ключем била цілюща студінь… Іван на тому місці викопав криницю і змайстрував дубовий зруб. Стоїть Іванкова криничка і понині, щедро віддає людям свою життєдайну силу».
Ще одна легенда пов’язана із цілющими властивостями води з джерела назва якого походить від імені парубка, що першим помітив і відчув на собі цю чудодійну силу. Ковток води з джерела наповнював парубка силою, міццю та неабияким здоров’ям казкового велетня. І покохав він молоду гарненьку панночку – дочку господаря, яка мала страшну і невиліковну на той час хворобу очей. Дівчинка мала дуже поганий зір, через що життя її було повне страждань. Єдиною втіхою для неї були прогулянки з Іванком, який водив її до цілющого джерела. Вмиваючись кожного дня чудодійною водою, дівчина відчула, як хвороба відступила. І нарешті панночка зцілилась повністю. Після цього випадку ніхто вже не сумнівався в Іванкових розповідях про неабиякі можливості з джерела, яке з того часу називають лише Іванковим. Скільки років криниці ніхто не знає, але люди кажуть, що понад двісті. За іншою легендою, колись у селі жив хлопчик Іван, який випасав худобу. Йому явилася Матір Божа і напилася води із кришталевого джерела, котре било з-під землі. Тож хлопчик облагородив джерело та обклав його камінням. За часів радянської влади голова колгоспу засипав джерело гноєм, але через деякий час у нього почала втрачати зір донька. Лікарі не могли допомогти, та чоловікові приснився сон, в якому Матір Божа наказала, аби дівчина промила очі водою із занедбаного джерела. Чоловік розчистив джерело, дитина зцілилася, а криниця і досі дарує воду всім, хто до неї приходить. «Іванкова криниця» у 2003 році була освячена єпископом Кіровоградським і Олександрійським Пантелеймоном. Біля неї побудована капличка. Вода має від природи цінні мінеральні та супутні елементи, які потребує організм людини щоденно.
Площа об’єкту – 2.5 га. До урочища веде асфальтована дорога. Відстань до м.Гайворона становить 20км.
