ТУРИСТИЧНА ГАЙВОРОНЩИНА

  • 328

Сьогодні ми продовжуємо рубрику   #МандруйГайворонщиною  #МандруйКіровоградщиною  та розповімо вам про Соломіївський млин. Нагадуємо, щосереди ми інформуємо про популярні, маловідомі, цікаві, історичні та інші куточки Гайворонщини, які варті уваги, адже ми прагнемо давати вам більше корисної інформації, яка стосується не тільки робочого процесу, але й вашого дозвілля.

 

МЛИН С.СОЛОМІЯ

 

  Батьківщиною водяного млина вважається стародавній Рим, де вже в II ст. водяні млини були поширені майже повсюдно. Водяні колеса використовувалися і для вижимання олій, і для розм’якшення яблук, з яких готували улюблений римлянами напій – сидр, з їх допомогою заповнювався водою знаменитий римський водогін. Для спорудження водяних коліс у Західній Європі будувалися невеликі водоймища.

Млини, що діяли завдяки енергії води, на річках Побужжя почали використовувати з Х-ХІ ст. Часто під час весняних повеней млини руйнувалися, їх доводилося відновлювати знову. Переробку зерна на таких млинах здійснювали до кінця ХХ-початку ХХІ століття. Останній функціонуючий млин у с. Соломії Кіровоградської області діяв до 2006 року.

Найпоширенішими у річищі Південного Бугу є кам’яні млини, для будівництва яких використовували цеглу та місцеві породи гранітів і гнейсів, які видобували в крутих схилах долини.

На річці Південний Буг від Гайворона до Південноукраїнська зафіксовано 44 млини,

В межах Гайворонського краю нараховано 13 залишків млинів. Від більшості з них залишилася лише фундаменти, в задовільному стані заходиться лише млин поблизу с. Соломія.

Збудований ще у XVIII ст. він зазнав чимало перебудов, але інколи працює і нині. Вода вже його колеса не крутить – працює електродвигун. Будівля шлюзу, ринви та стоки добре збереглися, навіть дерев’яний поміст ще у деяких місцях витримує людську вагу, і це свідчить, що не дуже давно млин заставляла працювати саме вода.

Млин збудований повністю із бутового каменю. З боку берега він двоповерховий, вікна й двері мають декоративні арки й роблять будівлю схожою на лицарський міні-замок. Ще більше підсилює цей ефект барельєфне зображення щита – колись на ньому був герб власників. З іншого боку – бурхливий потік води, який шумить і падає в лабіринті ходів між кам’яними стінами-дамбами й омиває значно простішу в сенсі декору, але вищу і потужнішу іншу частину млина. Попід млином іде не основне русло річки, а один рукав, відділений кам’янистим парапетом

У 1908 р. на півночі села на річці було побудовано млин на турбінній передачі з кам'яними стінами. Цей млин належав графові Березовському. Його побудував технік-будівельник Лозінський, який користувався ним протягом 10 років після завершення будівництва.

  Механізм помелу такий: там, де дерев'яні містки, коли треба, перекривається вільний потік води і вона спрямовується на дерев’яні лопасті – рушій всієї системи млина.  Лопасті приводять у рух жорна. На них ще можна прочитати дату - 1902 рік. Частина механізмів виготовлена в Австрії та Латвії. Перевозили їх  спочатку залізницею, а  потім треба було ще якось доставити цю важезну конструкцію до Соломії.  І доставили, ще й змусили працювати вже майже сто років.

 

ЛЕГЕНДА ПРО СОЛОМІЇВСЬКИЙ МЛИН

 

КОРОТКА:

 

Назвою село завдячує дочці графа Потоцького Соломії. Станіслав Щенсний Потоцький, (в історіографії його ім’я також передається як Станіслав Фелікс Потоцький, Станіслав-Фелікс-Щенсний Потоцький, Фелікс Потоцький, Щенсний Потоцький тощо) – польський шляхтич, державний та військовий діяч Речі Посполитої, Російської імперії, магнат, меценат, претендент на польську корону, був одним з найбагатших людей краю. Фелікс Потоцький розгнівався на свою доньку Соломію за те, що вона не знайшла спільної мови з мачухою Софією, яка була майже її ровесницею, відіслав її на свій фільварок, що був на березі річки Південний Буг. Тут, у селі, Соломія часто навідувалася до млина, проводила свій час у розмовах з людьми, що приїздили сюди.

 

ПОВНА:

 

За переказами, назва населеного пункту походить від імені дружини Солгутівського поміщика графа Мошинського - СОЛОМІЇ.

Соломія була позашлюбною донькою графа Фелікса Потоцького. Граф Потоцький, генерал артилерії, дружив з полководцем Суворовим, який побував у нашому обласному центрі, тодішньому Єлисаветграді.

Потоцький, 42- річний батько одинадцяти дітей побачив Софію і закохався в неї, але вона вже була дружиною Йосипа Вітта, Кам’янець-Подільського коменданта і матір'ю двох синів. Нова дружина Потоцького Юзефіна, поскаржилась цариці Катерині ІІ на свою суперницю. Імператриця своїм іменним указом засудила Софію до ув’язнення в монастир. Та хитра гречанка вчасно втекла за кордон. Слідом за нею поїхав і Потоцький. На той час граф вже видав заміж п’ятьох своїх дочок. Хоча Соломія й була позашлюбною дочкою графа, але виховувалася разом з його законними дітьми. Вона незлюбила свою мачуху Софію, яка була майже її ровесницею і між ними часто виникали сварки. Фелікс хоч і розгнівався на свою позашлюбну дочку за те, що вона відмовилася вийти заміж за його друга, але він її все ж таки любив.

Граф не став її силувати, бо знав, що ще підлітком Соломія була закохана в капітана інженера артилерії Леона де Метцеля, майбутнього творця Софіївського парку. Цей чоловік відзначався вродою, освіченістю і культурою. Мабуть він був не байдужим до дівчини, але вже встиг одружитися. Очевидно Потоцький поставився з повагою до дочки, вирядивши її в невеликий маєток, який став називатися її іменем. Маєток знаходився у верхній частині села. Його площа займала три гектари землі. Тут був і великий сад і ставок і різні панські побудови. Графиня проживала одиноко в своєму маєтку, тож заснувала село за зразком міста. Тому вулиці в селі рівні, прямі, немов міські квартали. Вона заселила село селянами кріпаками в основному з навколишніх сіл. Фелікс Потоцький помер на 54 році життя, а Соломія до цього вже сім років жила самотньо в селі. Коли вона довідалась про трагічну смерть Леона де Метцеля вона в тридцятирічному віці вийшла заміж за Солгутівського поміщика  Машинського, який давно домагався її руки.

 

 

Адреса: Кіровоградська обл., с. Соломія, пр. Мельничний, 2, біля річки Південний Буг.