АЛІМЕНТИ НА УТРИМАННЯ ДИТИНИ МОЖНА ПРИПИНИТИ, ЯКЩО ВОНИ ВИТРАЧАЮТЬСЯ НЕ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ
Аліменти – це не власність батьків, що проживають з дитиною, а власність самої дитини. Ці кошти повинні витрачатися виключно в інтересах дитини, а не для задоволення потреб одержувача аліментів. Проте бувають випадки, коли аліменти на дитину стають для горе-матері чи горе-батька способом заробітку, а не додатковим матеріальним джерелом забезпечення дитини. Що робити, коли один із батьків сумлінно сплачує аліменти, а інший – витрачає їх на себе?
До Костопільського бюро правової допомоги Рівненський місцевий центр з надання БВПД звернувся пан Микола. Чоловік розповів, що був у шлюбі близько 16 років. За цей час у подружжя народилась 
донька. Проте сімейне життя не склалося, пара розлучилася і, як і в більшості випадків, дитина залишилась з матір’ю, а Микола виплачував аліменти.
Все змінилося, коли через майже рік після розлучення дочка прийшла жити до Миколи. Жити з батьком вона вирішила тому, що мати була далеко не зразковою. Пиячила, на тривалий час лишала дитину саму, дівчинкою не займалася, а отримані аліменти витрачала на себе, в тому числі на чарку…
Микола прийняв доньку, піклується про неї, виховує, забезпечує усім необхідним. А тому не бачить сенсу далі перераховувати колишній дружині аліменти.
Допомогти чоловіку взялася головний спеціаліст Костопільського бюро правової допомоги Тетяна Марчук. Маючи достатньо доказів про місце перебування дитини та поведінку матері дитини, прийняли рішення подавати позовну заяву до суду про припинення стягнення аліментів.
Розглядав справу Костопільський районний суд Рівненської області. Юрист бюро правової допомоги звернула увагу суду не лише на нецільове використання аліментів матір’ю та зловживання алкоголем, але й на неодноразові факти притягнення до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання обов`язку з виховання дочки. Спростувати такі звинувачення у суді не було кому, адже мати на засідання не з’явилась, хоча і була про нього повідомлена належним чином. У суді дівчинка підтвердила слова батька та додала, що після того, як пішла від матері, остання з нею не спілкується та абсолютно не цікавиться її долею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, заслухавши пояснення пана Миколи, думку дитини, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, виніс рішення, яким заяву клієнта про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки задоволено повністю. Рішення суду набрало законної сили (Судова справа № 564/2435/19).
Коментує фахівчиня Костопільського бюро правової допомоги Тетяна Марчук:
Відповідно до ст.179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпоряджання ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
За нормами Сімейного кодексу (ст. 273 )України передбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад – мати дитини, не витрачає одержані нею аліменти на дитину, дитина проживає з батьком і він повністю її утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів.
