ГЛОБЕНКО ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
Олексій Іванович Глобенко народився 9 травня 1988 р. у селі Ємилівка Голованівського району Кіровоградської області.
До Гайворона сім'я переїхала, коли хлопчикові виповнилося 5 років. У 1994 році він пішов у 1-й клас ЗОШ І-ІІІ ст. №3 міста. Вчився добре, був дуже відповідальним, на нього можна було покластися в усьому. Закінчивши у 2003 році 9 клас пішов навчався у аграрний ліцей міста Гайворона. Потім працював. Згодом вирішив, що стане військовим, бо це його покликання. Тому пішов служити Батьківщині, став контрактником. Жив і працював у Кіровограді. Незабаром одружився, мав двох діток. Не дивно, що з перших днів війни був на передовій. Воював за майбутнє своїх дітей, за майбутнє України. Вважав своїм обов'язком перед Богом, Україною і прийдешніми поколіннями захистити свою рідну землю і свій народ. Завжди запитував "А хто ж, як не я?".
Не боячись ні куль, ні полону, ні смерті, він безстрашно ішов у бій і, завдячуючи саме йому та багатьом іншим патріотам ми маємо можливість спокійно жити і працювати.
Олексій Іванович Глобенгко, головний сержант роти спеціального призначення старшина, загинули в результаті мінометного та зенітно-ракетного обстрілу терористів під селом Латишеве, Шахтарського району, Донецької області під час рятувальної операції пілотів штурмовиків, збитих під Сніжним 29-го липня.
Указом Президента України за мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі ГЛОБЕНКА Олексія Івановича нагороджено (посмертно) орденом "За мужність" ІІІ ступеня.