РАДЯНСЬКІ ОФІЦЕРИ-ВИЗВОЛИТЕЛІ ГАЙВОРОНЩИНИ

  • 199

 

Гайворонський район був звільнений від гітлерівців у результаті Умансько-Батошанської операції військами Другого Українського фронту.

Визволяла наш район 5-та гвардійська Червонопрапорна танкова армія (командуючий маршал бронетанкових військ П.О. Ротмістров) і 4-та гвардійська армія (командуючий – генерал-лейтенант І.В. Галанін)

11 березня 1944 року 29 танковий корпус 5-ої гвардійської танкової армії разом із стрілецьким з’єднанням 4-ої гвардійської армії  вийшов до Гайворона.

13 березня 1944 року 170 танкова бригада 18 танкового корпусу звільнила Хащувате і форсувала Південний Буг.

В цей самий час було звільнено село Могильне 21-им  гвардійським стрілецьким корпусом, село Таужне  - 7-ою гвардійською повітряно-десантною дивізією, селище Завалля – 69-ою гвардійською дивізією.

З 1941 по 1945 роки з Гайворонського району загинув 4481 житель, 2096 пропали безвісти, 333 померли від ран, 101 закатований в полоні.

15 лютого 1942 року в с. Хащуватому було вбито близько 1000  людей єврейської національності.

 

Ротмістров Павло Олексійович – народився 1901 року в селі Сковорово Калінінської (нині Тверської)області. В Червоній Армії з 1919 року. По закінченню військової об’єднаної школи ім.. ВЦВК командував взводом, ротою, батареєю, був заступником командира батальйону. В 1931 році закінчив Військову академію ім. Фрунзе. Учасник  фінської війни 1939-1940 років.

На фронті – з червня 1941 року. Командував танковою бригадою, 3 гвардійським танковим корпусом. В 1943 році був призначений командуючим 5-ої гвардійської танкової армії, яка особливо відзначилася на Курській дузі. В серпні 1944 року став заступником командуючого бронетанковими військами Червоної Армії. За вміле керівництво, особисту мужність і відвагу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни перебував на командних посадах. Помер 1982 року.

 

Чуніхін Микола Петрович – народився в 1911 році в Казахстані, на станції Челкар Ташкенської залізниці в сім’ї залізничного робітника. Закінчив професійно-технічне училище. В 1933 році Миколу призвали до лав Червоної Армії і направили в танковий полк. 

В 1939 році прийняли до Військової академії механізації і моторизації на командний факультет. Коли Чуніхін навчався на останньому курсі, розпочалася війна. В жовтні 1941р. у військовому звані капітана був випущений з академії і призначений в Котлаське аеросанне училище. 

У січні 1943 року отримав нове призначення – начальника штабу 170-ої танкової бригади.

Чуніхін М.П. нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова ІІ-ступня і Кутузова ІІ-ступеня, Олександра Невського, Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, Червоної зірки, багатьма медалями. Присвоєно звання почесного громадянина села Хащуватого за мужність і героїзм, проявлені в боях за звільнення села та форсування річки Південний Буг.

 

Галанін Іван Васильович – народився 1899 року, в с. Покровка Нижегородської області. На початку війни командував корпусом. Орден Кутузова № 1 генерал-майор (червень 1941 р.) отримав за успішні дії підпорядкованої йому в цей час 24-ої армії Донського фронту та за участь в Сталінградській битві. В серпні-вересні 1941 р. командував 12-ою, потім з листопада 1941 р. по квітень 1942 року – 59-ою армією, згодом став заступником командуючого групою військ  Західного фронту, заступником командуючого військами Воронежського фронту, далі командуючим 24-ою, 70-ою, 4-ою гвардійськими арміями. Четвертою гвардійською армією генерал–лейтенант командував з 1944 по 1953 рр.

Помер талановитий полководець в м. Москва 1958 р. Всього за роки Великої Вітчизняної війни Галанін Іван Васильович був нагороджений 660 нагородами – це свідчить про великий військовий талант цього командира.

 

Пономаренко Віктор Іванович – народився 5 серпня 1915 року в м. Енгельсі Саратовської області в сім’ї  робітника. 

В діючій армії з січня 1944 року. Командир взводу 170-ої танкової бригади 5-ої гвардійської танкової армії. В березні цього ж року він переправився через Південний Буг у с. Хащуватому і утримував там плацдарм. Знищив чимало живої сили і техніки ворога.

За операцію по захопленню переправи через Південний Буг присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Почесний громадянин села Хащувате.

Після війни служив в армії. З 1969 року майор Пономаренко в запасі.

Інші статті

Всі статті