Воїни миру під синьо-жовтим прапором: 15 липня — День українських миротворців

Щорічно 15 липня Україна відзначає особливу дату — День українських миротворців. Це свято було встановлено Постановою Верховної Ради України у 2013 році, щоб віддати шану тим, хто ризикував життям задля спокою у найгарячіших точках планети.

Сьогодні український досвід миротворчості набув абсолютно нового, екзистенціального значення. Пропонуємо згадати, як гартувався авторитет наших військових на міжнародній арені та чому їхній досвід став безцінним для оборони самої України.

Історія українського миротворчого контингенту розпочалася 15 липня 1992 року. Саме цього дня, на прохання Генерального секретаря ООН, два літаки з 42 українськими військовослужбовцями на борту вилетіли до охопленої вогнем Боснії.

Це був перший, але надзвичайно впевнений крок України як відповідальної держави-учасниці міжнародних процесів безпеки. З того часу понад 40 тисяч українських військових узяли участь у десятках місій під егідою ООН, ОБСЄ та НАТО.

Географія мужності: де залишили слід українські військові

Кожна миротворча місія — це окрема сторінка професіоналізму та витривалості. Українські підрозділи виконували завдання у найскладніших умовах:

• Балкани (Боснія і Герцеговина, Косово, Македонія): Наші батальйони патрулювали зони розділення та супроводжували гуманітарні конвої. Особливу славу здобули українські сапери — їхніх навичок та допомоги міжнародні партнери потребували навіть після офіційного завершення місій.

• Африканський континент (ДР Конго, Ангола, Судан, Кот-д'Івуар): В умовах екстремальної спеки, тропічних хвороб та постійної загрози нападів збройних угруповань українські вертолітники та пілоти творили дива. Вони евакуйовували мирне населення, доставляли гуманітарну допомогу та вели спостереження за перемир'ям.

• Ірак (2003–2008 рр.): Одна з наймасштабніших національних місій за кордоном. Український контингент виконував завдання з охорони стратегічних об'єктів (мостів, складів) та масштабного розмінування територій.

Миротворчість — це не лише міжнародний престиж, це передусім величезний ризик. За право називати Україну надійним безпековим партнером сплачено найвищу ціну — життями десятків наших воїнів.

«Миротворець ризикує життям не заради завоювання територій, а заради того, щоб інші могли жити без війни».

Серед найбільш трагічних сторінок української миротворчої історії:

• 2000 рік, Ефіопія: катастрофа збитого гелікоптера, у якій загинули українські пілоти-миротворці.

• Січень 2005 року, Ірак: трагічний інцидент із підривом та втратою українських військовослужбовців під час виконання бойового завдання.

Імена всіх полеглих героїв занесені до Книги пам'яті. 15 липня — це день, коли ми схиляємо голови перед їхнім подвигом.

Коли у 2014 році Росія розпочала агресію проти України, а у 2022 році переросла у повномасштабне вторгнення, досвід колишніх миротворців став на вагу золота. Тисячі загартованих у міжнародних місіях воїнів одними з перших стали на захист Батьківщини. Вони вже бачили наслідки війни в інших країнах, тому чітко розуміли, проти якого зла доводиться боротися вдома.

Сьогодні Україна виборює власну свободу, захищаючи ті самі принципи міжнародного права, які її сини та доньки роками допомагали відстоювати по всьому світу.

15 липня — це день вдячності та пам'яті. Дякуємо кожному, хто носив блакитну каску та гордо піднімав український прапор на чужині. Пам'ятаємо тих, хто не повернувся додому. Слава українським миротворцям!