Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про одну з найстрашніших трагедій XX століття. 18 травня Україна та світ згадують жертв примусової депортації кримськотатарського народу 1944 року.

82 роки тому о 5-й ранку в домівки кримських татар постукала радянська каральна машина. За наказом Сталіна цілий народ — від немовлят до людей похилого віку — було оголошено «зрадниками» та насильно вивезено з рідної землі до віддалених регіонів Центральної Азії та Сибіру.

У товарних вагонах, без води, їжі та медичної допомоги, за лічені тижні було депортовано близько 200 тисяч людей. Жорстокі умови перевезення та перші роки заслання забрали життя майже половини кримськотатарського народу. Це був не просто «переїзд» — це був свідомий акт геноциду, спрямований на повне знищення ідентичності, культури та самої душі корінного народу Криму.

Сьогодні історія, яку ми вважали лише темним минулим, знову стала нашою реальністю. Росія, як правонаступниця радянського тоталітаризму, продовжує ту саму політику знищення.

• У 2014 році ворог знову прийшов у Крим, змусивши тисячі кримських татар і українців залишити свої домівки, рятуючись від окупації.

• Сьогодні, під час повномасштабної війни, ми бачимо ті ж самі методи: фільтраційні табори, масові депортації українців з окупованих територій, викрадення дітей та системне переслідування кримськотатарських активістів.

Москва знову намагається стерти пам’ять про цілі народи, руйнує культурну спадщину та вбиває тих, хто чинить опір. Але є одна суттєва відмінність: тоді світ мовчав, а сьогодні ми боремося разом.

Трагедія кримськотатарського народу — це спільний біль усіх українців. Сьогодні кримські татари пліч-о-пліч із представниками всіх громад України захищають нашу землю в лавах Збройних Сил, волонтерять та наближають перемогу.

Вічна пам’ять загиблим. Сил та витримки тим, хто продовжує боротьбу за свободу!

Qırım serbest olacaq! — Крим буде вільним!