ВОЙНАРОВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
Олександр народився 18 червня 1984 року в селі Червоне. Саме там минули його дитячі роки, там він зробив свої перші кроки у доросле життя, навчався у сільській школі, зростав щирим, працьовитим і відповідальним хлопцем.
Після закінчення школи вступив до Гайворонського професійно-технічного училища №35, де здобув спеціальність тракториста-машиніста та шофера. Працював за фахом, не боявся жодної роботи, завжди був людиною справи. Пройшов строкову військову службу, після якої повернувся до рідного села.
У 2015 році, коли Україна потребувала мужніх синів, Олександр не залишився осторонь — вирушив на схід боронити державу в зоні АТО. А 27 вересня 2022 року знову без роздумів став до строю, аби зі зброєю в руках відстоювати рідну землю та майбутнє своєї країни.
Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Юнаківка Сумської області 2 лютого 2026 року Олександр зник безвісти. Згодом стало відомо, що того дня він загинув, залишившись вірним військовій присязі та Україні до останнього подиху.
Дружина згадує його як щедру, добру людину з великим серцем — такого, що завжди прийде на допомогу, підтримає словом і ділом, ніколи не відмовить у складну хвилину. Він умів дружити, цінував побратимів і завжди тримав слово.
Олександр любив рибалку — ті тихі світанки над водою, коли можна зібрати думки й відчути спокій. Любив друзів, родину і саме життя — просте, щире, справжнє.
У нього залишилися сестра та троє братів. Один із братів сьогодні також стоїть на захисті Батьківщини. Найбільшим скарбом і продовженням його життя є донечка — найдорожче, що він залишив по собі.
